Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Старша дочка Загреби- на Уляна — тип в українській літературі не новий <g/> .
doc#22 Мені вже доводилося в українській і німецькій пресі вказувати на дивні збіги « <g/> Божевільної з Шайо <g/> » Жана Жіроду з « <g/> Народнім Малахієм <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Смерть комівояжера <g/> » американця Артура Міллера багато чим нагадує Кулішеву « <g/> Маклену Трасу <g/> » <g/> .
doc#23 У нього розвинена лексика на означення почуттів суму <g/> , смутку <g/> , жалю <g/> , горя <g/> , журби <g/> , але йому не вистачає цієї лексики <g/> , і він удається до русизмів і слов'янізмів <g/> , як от тоска <g/> , печаль <g/> , скорб <g/> , кручина ( <g/> останнє слово фігурувало в тогочасній українській поезії <g/> , наприклад <g/> , ще в Афанасьєва-Чужбинського <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 <p> Визнати первісну твердість губних перед е означало визнати <g/> , що після них е не могло розвиватися як е в інших випадках перед занепалими ъ <g/> , ь <g/> , себто не могло переходити в і. Михальчук це і робить ( <g/> 10 <g/> , 25 <g/> ) <g/> , спираючися на слова типу мед <g/> , — при іншому поясненні справді загадкові в українській фонетичній системі <g/> .
doc#25 Але з цих загальних <g/> , а часто в українській дійсності того часу загальникових засад зовсім несподівано виростає ориґінальність його як лінґвіста <g/> .
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#25 <p> У цю “ <g/> етимологічну фонему <g/> ” можна і треба <g/> , за Михальчуком <g/> , внести дальші ускладнення <g/> , насамперед <g/> , відрізнення о <g/> , посталого із ъ <g/> , що не має “ <g/> дивере <g/> ”нта <g/> ” ô ( <g/> пісок <g/> , сон <g/> ) <g/> , знов таки на відміну від російської мови <g/> , де о з ъ цілком збіглося з основним о ( <g/> 2 <g/> , 28 <g/> ) x. Особливо багато уваги Михальчук приділив українській “ <g/> етимологічній фонемі <g/> ” е через її велику ускладненість ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ; 2 <g/> , 28 <g/> ; 4 <g/> , 346 <g/> ) <g/> ; але цього не буду тут подавати <g/> , бо це вимагало б дуже довгого історико-фонетичного коментаря <g/> . </p>
doc#27 Вона пише вирівняною інтелігентською домашньою мовою <g/> , може більше в російській епістолярній традиції <g/> , ніж в українській <g/> , як у своїх російських листах <g/> , так і в українських <g/> .
doc#27 Не помилимося <g/> , сказавши <g/> , що вони не мають паралелі в українській епістолярній прозі <g/> . </p>
doc#28 Тут його гнучкість і чіткість доведена <g/> , здається <g/> , до тієї межі <g/> , яка тільки можлива в сучасній українській мові <g/> .
doc#31 <p> Безпосередніх попередників у майстерності памфлетописання в українській літературі Хвильовий ледве чи мав <g/> .
doc#33 І після того <g/> , як із зізнання підсудного точно встановлено <g/> , що ablativus auctoris в українській мові ніким ( <g/> саме той нещасний ablativus auctoris <g/> !
doc#36 <p> Р. S. 1990. Ця стаття про Ґе і Шевченка <g/> , про прояви універсалізму в українській культурі й про просвітянський нахил їх не помічати <g/> , а культуру обмежити до етнографізму й патріотизму <g/> , була написана для англомовного збірника на пошану Вільяма Гаркінса <g/> , що був плянований виходом наприкінці 1990 року <g/> .
doc#37 Люди <g/> , випадкові в українській літературі <g/> , були допущені на літературний Олімп <g/> , бо ось один редагував журнал ( <g/> Володимир Кримський з його « <g/> Звеном <g/> » в Австрії <g/> ) <g/> , Юрій Чорний з його пародіями на МУР <g/> , Петро Балей <g/> , що мав вплив на літературну політику « <g/> Української трибуни <g/> »в Мюнхені <g/> .
doc#38 Про рококо сказано <g/> , що воно не розвинулося в українській літературі <g/> , бо бракувало свого двору <g/> , себто з причин соціальних <g/> .
doc#39 Е т и ч н о вона використана в протиставленні російських зайд українській утопії селянського раю <g/> .
doc#40 В українській мові нема відповідника для деяких значень німецького слова Einsatz ( <g/> приблизно <g/> : використання людини для якогось завдання <g/> ) <g/> , для російського слова общественник ( <g/> приблизно <g/> : людина <g/> , що охоче працює на громадській роботі <g/> ) <g/> .
doc#40 Слово в українській мові це не просто звук або група звуків <g/> , що має певне значення і може бути вжита самостійно <g/> .
doc#40 <p> Гомоніми в українській мові поставали здебільшого в наслідок розриву між відтінками значення первісно того самого слова <g/> , як ми бачили це на прикладі слова куля <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , гомоніми невиданий ( <g/> — небачений <g/> ) і невиданий ( <g/> = невіддрукований <g/> ) утворилися через те <g/> , що в українській мові збіглися колись відмінні звуки и <g/> , ы <g/> : перше слово мало з походження в корені и ( <g/> від слова видьти <g/> ) <g/> , а друге — ы в приростку ( <g/> від слова выдати <g/> ) <g/> .