Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Хвала нашій оспалості <g/> , ми зробили все можливе <g/> , щоб не тільки не популяризувати нашого письменства серед чужих <g/> , а й забути самим усе наше краще <g/> .
doc#22 <p> Подібність охоплює не тільки загальну концепцію обох творів <g/> .
doc#22 З усіх образів щирістю відзначаються тільки два <g/> : образ хліба і образ дуба на Бродвеї <g/> .
doc#22 За Бланденом <g/> , німці прийшли на Україну не тільки як колонізатори і вбивці <g/> , але так само як представники західного культурного кола <g/> .
doc#22 Він зрозумів сенс епохи убивць і тому не діє <g/> , лишається пасивним <g/> , тільки виголошує чудові поетичні оповідання <g/> .
doc#23 Жадного видового поняття в цих поезіях <g/> , він говорить про птахів взагалі <g/> , про квіти взагалі <g/> , — і тільки для того <g/> , щоб перейти до власних переживань і думок <g/> , себто до себе <g/> .
doc#24 Бо матеріялізм Любченка — хоч яким парадоксом це звучить — виростає з віри і важний і чинний тільки як підґрунтя великої віри <g/> .
doc#24 І пояснюється вона <g/> , звичайно <g/> , не тільки інфантильністю героїні « <g/> Пантоміми <g/> » <g/> , а і загостреною умовністю декоративного тла « <g/> Вертепу <g/> » <g/> .
doc#24 » в « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — це не тільки філософія часу <g/> , а й елементарне в своїй щирості людське почуття <g/> .
doc#24 Картина світанку в « <g/> Mystère profane <g/> » — це не тільки символіка пробудження українського степу — це водночас і зворушлива в своїй деталізованості картина степового світання — що виписаністю деталів ( <g/> « <g/> Десь ніби з-під наших же ніг раз-у-раз вистрибують потривожені трав'яні коники <g/> , вибігають і випурхують якісь шелесливі жучки <g/> , дзвінкасті злотаві хрущики <g/> , спритні різнобарвні метелики <g/> » <g/> ) могла б конкурувати з пейзажами степу Панаса Мирного <g/> , — хоч стиль і спрямованість тут <g/> , звичайно <g/> , зовсім відмінні <g/> . </p>
doc#24 <p> А найголовніше <g/> : сюжетний кістяк історії про жінку <g/> , що втратила нареченого <g/> , а потім <g/> , за рік <g/> , закохалася в іншому і в випадкову і наглу весняну грозу злилася з ним устами на старому цвинтарі — і потім разом з новим коханим <g/> , весела і промокла <g/> , зайшла сушитись до хати автора — це ж теж не тільки складне плетиво філософських символів <g/> , а і зворушлива в своїй навіть наївності людська <g/> , просто людська новелька <g/> .
doc#24 Може тільки тепер законюються паростки нового періоду в розвитку української духовости <g/> , в піднесенні української літератури <g/> .
doc#25 У ( <g/> 5 <g/> , 459 <g/> ) він обмежує склад другої групи тільки на полянах і деревлянах <g/> , уважаючи сіверян і дреговичів за перехідну групу до оселених далі на північ східньослов'янських племен <g/> ; а уличів і тиверців він ладен тепер розглядати як проміжну групу між обома українськими типами <g/> .
doc#26 Ближче до теми теперішньої нашої мови <g/> , на Україні <g/> , і зокрема в історії літератури української <g/> , ці погляди знайшли свій вислів у писаннях Миколи Зерова <g/> , Агапія Шамрая <g/> , Олександра Білецького <g/> , ще кількох одиниць <g/> , але тільки одиниць <g/> , до того ж одиниць <g/> , більшість яких була примушена замовкнути назавжди або на довгі роки <g/> .
doc#26 Тим більше зазнало « <g/> забілювання <g/> » ( <g/> зачорнювання <g/> ) таке пекуче коло питань <g/> , яке існує навколо Шевченка <g/> , чиї твори були в безперервному конфлікті з багатьма засадами чи проявами сталінсько-брежнєвської дійсности ( <g/> і не тільки її <g/> , але тут не будемо говорити про це <g/> ) <g/> .
doc#27 <p> У першій половині XIX сторіччя листування українською мовою тільки вбивалося в колодочки <g/> .
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>
doc#27 Тут і тільки тут <g/> , скажемо до речі <g/> , можна було б дошукуватися націоналізму в Куліша <g/> .
doc#28 Він твердить <g/> , що його « <g/> пригодницький минувся вік <g/> » і вже його « <g/> чуття не здіймуться в припливі <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , йому ввижається перша сивина <g/> , і він прирікає себе віднині тільки </p><p> Вбирати зблідлих обріїв принаду </p><p> І тішитись на радощі чужі <g/> , – </p><p> ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) </p><p> бо йому приємна <g/> , хоч і смішна марна надія і віра юности ( <g/> « <g/> Під Новий Рік <g/> » <g/> ) <g/> , і він не може їй не заздрити <g/> , коли </p><p> Тягар робочих літ наліг <g/> …
doc#29 Може це тільки комусь наснилося <g/> ?