Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#9 Тепер <g/> , коли єсть українська школа <g/> , українські інституції <g/> , багатіша преса та сила словників <g/> , галицький літературно- мовний набуток слід не тільки не відкидати <g/> , але й привітати та пускати на загальний вжиток <g/> , як матеріял вироблений ( <g/> знов той самий термін <g/> , що колись у Олени Пчілки <g/> !
doc#9 Конструкцію з прийменником за з родовим відмінком іменника не можна вважати за первісногалицьку <g/> , її знають і класики з Великої України <g/> , але в той час <g/> , як у говірках Східної і Центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , Галичина тримається її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього звороту в літературній мові <g/> . </p>
doc#9 Що це не позичення з західноукраїнських говірок <g/> , а прослідки старої східноукраїнської системи вимови <g/> , </p><p> говорить уже хоч би той факт <g/> , що Галичина <g/> , як правило <g/> , сама не знає форми яблуко <g/> , а має замість неї форму япко ( <g/> ябко <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Подібно до Галичини вона зберегла етимологічний правопис <g/> , у той час коли Сербія прийняла рішуче фонетичну орфографію <g/> .
doc#10 Ніковському було 33 роки <g/> , Грінченко 55 <g/> , Голоскевичеві 34. Ганцову було в той час всього 26 років ( <g/> він народився 25 листопада 1892 року <g/> ) <g/> .
doc#10 Давши дуже цінну з погляду лінгвістичної географії характеристику окремих ізоглос на Чернігівщині <g/> , як от межа акання і ствердіння ц ( <g/> 16 <g/> , 264 й далі <g/> ) <g/> , він був змушений у проведенні загальної межі піти за Карським <g/> , що сперся <g/> , як відомо <g/> , на один довільно вибраний </p><p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , и ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік той факт <g/> , що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою послідовністю тверднуть або м'якшаться <g/> .
doc#10 У пізніших працях він вимагає від дослідника мови <g/> , щоб той давав систему фонем мови ( <g/> 6 <g/> , 266'24 <g/> ) <g/> .
doc#10 Збірник Комісії для дослідження історії української мови <g/> , т. І. Київ 1931. </p><p> 12 <g/> ) Літерою ї Ганцов позначає той звук <g/> , що в звичайному українському письмі позначається літерою и. </p><p> 13 <g/> ) Пор <g/> .
doc#10 Поза тим треба пам'ятати <g/> , що багато термінологічних словників <g/> , де Курило не виступає офіційним упорядником <g/> , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> .
doc#10 Коротко <g/> , головне в її поглядах можна зформулювати так <g/> : у той час <g/> , як у північноукраїнських говірках занепад ъ <g/> , ь спричинив посилення попереднього голосного <g/> , в південноукраїнському посилювався ввесь склад <g/> , зокрема його приголосний <g/> .
doc#10 Ширячися звідти на північ <g/> , зміна ця справді мога прищеплюватися не в усіх категоріях слів <g/> , а — в умовах взаємодії з польською мовою —в тих словах <g/> , де польська мова мала ȩ. Одначе і тут вплив цей був взаємний <g/> , бо як показують новіші досліди27 <g/> ) <g/> , самі польські діялекти в цих випадках утрачали — під українським <g/> , мабуть <g/> , впливом — носовість так що обидві мови </p><p> діставали в наслідок вирівнювання <g/> , створеного відмінними процесами <g/> , той самий наслідок — ‘е. Може постати питання про те <g/> , чому ж у гуцульських говірках 'а >'е. Наскільки нам взагалі приступні причини цього явища <g/> , я б шукав їх радше в балкансько-українських мовних зв'язках <g/> , конкретніше — румуно-болгарських <g/> , в пряме заперечення тези Курило про брак будь-яких українсько-болгарських мовних зв'язків ( <g/> 20 <g/> , 196 <g/> ) <g/> .
doc#10 Даремно відкидаючи останні <g/> , — згадати хоч би той дуже важливий факт <g/> , що болгарська мова використовує палаталізовані приголосні перед голосними за таким самим принципом <g/> , як українська ( <g/> збереження палятальности не перед передніми голосними <g/> , себто брак “ <g/> палаталізованих складів <g/> ” <g/> , унезалежнення характеру приголосного від характеру наступного голосного <g/> ) <g/> , — Курило <g/> , як ми бачили <g/> , дещо однобічно розуміє польський вплив <g/> . </p>
doc#10 Це треба було зробити <g/> , поза тим <g/> , не тільки з пошани до постаті Олени Борисівни Курило <g/> , а і з уваги на те <g/> , що її заслуги в унормуванні української літературної мови — незаперечні й невигладні <g/> , а її праці в українському мовознавстві — це той вихідний пункт <g/> , від якого тільки й може далі плідно розвиватися ця наука <g/> .
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#11 Читати список станцій нудно <g/> , читач клене автора <g/> : чи той <g/> , бува <g/> , не морочить голову <g/> ?
doc#11 Хто він був <g/> , той Стас Перфецький <g/> ?
doc#11 І нащо тому монсиньйорові здався той ( <g/> такий <g/> ) об'єкт « <g/> спостережень <g/> » <g/> ? </p>
doc#12 : „В той день <g/> , з якого ми починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , в Несвічу було повно гостей“ ( <g/> Орест Левицький <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 Але коли вглибитися в поему <g/> , знайти в ній четверту <g/> , незриму <g/> , але головну дійову її особу <g/> , тоді починається те велике очищення <g/> , той катарсис <g/> , що його з давніх часів уважають за завдання мистецтва <g/> . </p>