Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#9 В міру того <g/> , як цей стихійний у тих умовах процес збільшення розбіжности усвідомлювався <g/> , в українській громадськості поступово оформлюється два табори <g/> : прихильників галицьких елементів у мові й їхніх супротивників <g/> .
doc#9 <p> Абстрактна лексика — це те <g/> , що найбільше цікавило П. Куліша в тих мовних джерелах старовини <g/> , які він розшукав і до яких жадібно припадав <g/> .
doc#9 Взяти з цього погляду хоч би згадувану вже повість « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , де всі головні дійові особи - інтелігенція з Лівобережжя і де тимчасом зустрічаємо такі слова <g/> , як відчит — реферат ( <g/> « <g/> Виступили прилюдно з науковим відчитом <g/> » — 305 <g/> ) 3 <g/> , тручатися ( <g/> « <g/> Спішно йдуть поодинокі особи <g/> , тручаються цілі громадки <g/> » — 303 <g/> ) <g/> , равлик ( <g/> « <g/> Раїса наложила в сіточку тих равликів <g/> » — 302 <g/> ) <g/> , сестриниця ( <g/> « <g/> Мов би не сестриниця <g/> , а дочка ваша <g/> » — 351 <g/> ) і багато інших <g/> , навіть такі граматичні форми <g/> , як складений перфект ( <g/> « <g/> бачилисьте мої препарати <g/> » — 287 <g/> ) <g/> , ніби за рецептою Є. Сакуна <g/> . </p>
doc#9 Проте варт відзначити <g/> , що і серед тих <g/> , сказати б <g/> , більш-менш абсолютних неологізмів М. Старицького є багато таких <g/> , що утворені з західноукраїнських елементів або відомішими чи активнішими в Західній Україні словотворчими формантами або основами <g/> .
doc#9 Серед тих прикладів <g/> , якими він оперував <g/> , було багато влучно схоплених і заслужено гостро скритикованих <g/> , але багато було й таких <g/> , що ніяк не могли бути переконливими тоді й засуджені дальшим розвитком української літературної мови <g/> .
doc#9 Ані знівечити <g/> , ані замазати тих відтінків не можна <g/> , та й чи треба <g/> ?
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#9 випадком змушено не писати так <g/> , як ми пишемо <g/> , то ми і хвилини не вагаючись — почали б писати такою мовою <g/> , якою тепер пишуть автори тих галицьких віршів <g/> , знаючи добре <g/> , що хоча вона й не зовсім відповідає нашим смакам та звичкам <g/> , але все ж вона нам — своє <g/> , рідне <g/> » <g/> . </p>
doc#9 — думає вона далі <g/> : — Чому ж би не вживать тих слів <g/> ?
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#9 І. Франко не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом <g/> ; він пише <g/> : « <g/> Кождий <g/> , хто брався писати тою мовою <g/> , наскільки черпав із книжної традиції <g/> , мусів зачинати від Котляревського <g/> , Квітки-Основ'яненка <g/> , Шевченка <g/> , Марка Вовчка <g/> , Нечуя-Левицького <g/> , мусить бачити <g/> , що тут <g/> , у мові тих письменників <g/> , лежить основа того типу <g/> , яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців <g/> »1. Книжна традиція — цей чинник <g/> , як бачимо <g/> , підкреслюється і тут <g/> , у І. Франка <g/> , як вирішальний <g/> .
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#9 У відприкметникових трискладових прислівниках варте уваги спорадичне затримання наголосу на передостанньому складі <g/> , якщо він був там у прикметнику <g/> , в тих випадках <g/> , де літературна мова переносить його <g/> , як і центральні та східноукраїнські говірки <g/> , в прислівнику на початковий склад <g/> : високо <g/> , коротко <g/> , весело і т. п. ( <g/> « <g/> Якби я так високо стояла <g/> » - « <g/> Хвилини <g/> » <g/> , II <g/> , 56 <g/> ; « <g/> Кажи <g/> , але коротко <g/> » - « <g/> У катаком <g/> .
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#9 <p> Носіями їх були <g/> , передусім <g/> , ті досить численні представники галицької інтелігенції <g/> , які з тих чи тих причин залишилися й осіли на терені УССР після років Визвольних Змагань або переходили кордони Галичини <g/> , покидаючи територію Польщі <g/> .
doc#9 <p> Носіями їх були <g/> , передусім <g/> , ті досить численні представники галицької інтелігенції <g/> , які з тих чи тих причин залишилися й осіли на терені УССР після років Визвольних Змагань або переходили кордони Галичини <g/> , покидаючи територію Польщі <g/> .
doc#9 У тих творах письменників з Великої України <g/> , що написані в Галичині <g/> , можна помітити досить численні галицькі мовні елементи <g/> .
doc#9 Тут він — мимоволі <g/> , звичайно <g/> , подає зразок того <g/> , як виглядала б українська літературна мова без тих галицьких елементів <g/> , які вона сприйняла в XIX—XX століттях <g/> , або <g/> , певніше <g/> , зі зменшеним числом їх <g/> , бо навіть і мову І. Нечуя-Левицького <g/> , як ми свого часу зазначали <g/> , не можна вважати за цілковито чисту від галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 <p> Перше <g/> , що впадає в очі у лексиці тих творів <g/> , це те <g/> , що переважна частина понять <g/> , зв'язаних з міським та інтелігентським побутом <g/> , не знаходить у І. Нечуя-Левицького адекватного українського виразу <g/> .