Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 дратує цей розбризк сірих рухливих плямок <g/> , що так нагадують сірі осінні дні <g/> , сірі почуття <g/> , сіру
doc#25 в Києві <g/> , а пізніше “ <g/> України <g/> ” <g/> . </p><p> С.Петлюра так характеризував Михальчука з цього погляду <g/> : “
doc#25 з о <g/> , то це чергування перенесло далі й на о <g/> , і так замість типу нуж — ножа постав тип ніж — ножа <g/> . Це
doc#25 властивостей організації людської мови <g/> , так і відмінностей у цих властивостях <g/> , що
doc#25 ? — Ю.Ш. <g/> ) творчости <g/> , що з ними тісно сполучені так само різні інтимні подробиці його світового й
doc#27 , козаччини і Московщини гайдамацтвує так <g/> , що не дав мені ні захиститись канавою й
doc#27 гайдамаччина <g/> » ( <g/> 1876 <g/> ) <g/> . </p><p> Та чи справді було так <g/> ? Романтичні козацькофіль- ські тенденції
doc#27 : « <g/> Коли б тільки вийшло по-моєму <g/> , зробив би я так <g/> , що й німі в мене б заговорили <g/> ; давав би я тільки
doc#28 і як образ землі <g/> , по якій пройшла революція <g/> . І так вся ця поезія написана <g/> , що не скажеш достоту <g/> , що
doc#28 взагалі <g/> , ідеї речей <g/> . </p><p> Книжного в Миколи Зерова так багато <g/> , що часом він існуюче прирівнює до
doc#28 , то це <g/> , поперше <g/> , за законом контрасту – так на тлі щойно наведених абстрактів « <g/> Телемаха у
doc#30 , що коштувало -ліття салдатчини-неволі і так далі й далі <g/> , — натомість типологія нації <g/> ,
doc#30 Токіо і рушає далі до місця призначення5. І так я маю шанс бути першим українцем <g/> , що перенесе
doc#30 , усвідомив це в 90 років <g/> , Вам судилося — скажемо так — у молоді роки <g/> , але процес однотипний <g/> . Ще
doc#30 Ви не про Бродського <g/> . Але щасти <g/> , Боже <g/> . Так чи так <g/> , мав рацію і Маланюк <g/> , тепер уже заштатний <g/> ,
doc#31 , але й тим соціяльним ідеалам <g/> , що за них вони так романтично йшли на смерть <g/> , це буде <g/> , нарешті <g/> ,
doc#31 скоршого <g/> » <g/> , а далі він починає своє заперечення так <g/> : « <g/> В тім то й справа <g/> , що його не можна назвати
doc#31 у фанатика Бєлінського тієї лукавої іронії <g/> , що так часто одним заходом руйнує інерцію читачевого
doc#33 за всі можливі кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так далі <g/> . </p><p> Тут Степан ще хлопчак <g/> , ще селюк <g/> . Але він
doc#33 й не зробить жадного злого вчинка <g/> ? Ледве чи це так <g/> . Не тільки люди різні <g/> , а й людина різна <g/> , і різні