Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#21 Так відбулася ця угода <g/> , і я став <g/> , сказати б <g/> , малим самодержцем <g/> . </p>
doc#21 Секретарем редакції став </p><p> Яр Славутич <g/> .
doc#22 Тому епізод кримінальної хроніки <g/> : ревнивий чоловік забиває коханця своєї жінки <g/> , — став виявом чогось іншого і далеко глибшого <g/> . </p>
doc#22 <p> І от минуло півсторіччя <g/> , і конфлікт <g/> , який Коцюбинський бачив в абстракції <g/> , бачив чисто психологічно <g/> , став реальністю <g/> , дістав плоть і кров <g/> , ба навіть правне оформлення <g/> , став об'єктом дипломатичних нот і переговорів <g/> .
doc#22 <p> І от минуло півсторіччя <g/> , і конфлікт <g/> , який Коцюбинський бачив в абстракції <g/> , бачив чисто психологічно <g/> , став реальністю <g/> , дістав плоть і кров <g/> , ба навіть правне оформлення <g/> , став об'єктом дипломатичних нот і переговорів <g/> .
doc#22 Коли я спостеріг надзвичайну загальниковість американських вражень Малишка <g/> , — так ніби книжку написала людина <g/> , що ніколи не бачила Америки <g/> , а Малишко ж був у ній <g/> , — я став виписувати конкретні деталі <g/> , схоплені оком автора <g/> .
doc#24 Але для короткої й сповненої внутрішнім змістом ери українських двадцятих років « <g/> Вертеп <g/> » був відносно тим самим <g/> , чим « <g/> Божественна комедія <g/> » для західньоевропейського середньовіччя <g/> , чим « <g/> Фавст <g/> » для доби політичних і філософських шукань <g/> , що зрушили людство Европи після 1789 р. « <g/> Вертеп <g/> » став синтезою політичного й загальнофілософського світогляду українських двадцятих років <g/> .
doc#24 Мотив раннього « <g/> Зями <g/> » — піднесення людини як господаря життя і смерти — вирвався тут з рамок дрібничкового гуманізму й вболівання і став категоричним імперативом діяльности людини й всієї людської історії <g/> . </p>
doc#24 Традиційний в українській духовості культ жінки-матері <g/> , що основним комплексом увійшов свого часу в творчість Шевченка з її вінцем — « <g/> Марією <g/> » <g/> , у Любченка став виявом життєвої сили відродженого українського народу <g/> , цупкости його життьових коріннів і зв'язку з чорноземом українського степу <g/> .
doc#24 <p> Твір синтетичний для доби став синтетичним і для автора <g/> .
doc#27 Л ця виокреслюсться як наївна <g/> , проста <g/> , але яка ж жадібна на нові знання <g/> , нові враження <g/> , на розуміння житія й людей <g/> , довірлива <g/> , простосердечна <g/> , охоплена почуттями <g/> , яких вона ще сама не розуміє <g/> , дівчина <g/> , невситимо <g/> , захланно відкрита на кожне повчання від того ідеалу <g/> , яким на якийсь час став для неї Куліш <g/> , — авторитет <g/> , представник і провісник іншого світу <g/> . </p>
doc#29 Згодом <g/> , 1925 р. <g/> , його переведено до Харкова <g/> , і він став театром всеукраїнським <g/> .
doc#29 Гостем став не російський режисер <g/> , що приїхав підробити трохи на « <g/> хахлах <g/> » <g/> , а Валерій Інкіжинов <g/> , монгол ( <g/> хоч і російського хову <g/> ) <g/> , і приніс він не французькі бульварні фарси на зразок тих <g/> , що за давно вже вкоріненою практикою Єлена Ґрановська і Ніколай Радін ( <g/> до речі <g/> , брат Петіпа <g/> ) щоліта приносили були на кін Синельниковського театру <g/> , добре видоюючи харківську театральну публіку ( <g/> намучилися зимою з тими хахлами <g/> , хоч літом розважмо душу <g/> !
doc#29 <p> Ставав <g/> , але чи став <g/> ?
doc#30 Тиждень тому відсвяткував я свої 88. І не можу сказати <g/> , що став почувати себе загонистішим і задерикуватішим <g/> .
doc#30 І завершення позачасового й позапрострового Т. Г. Ш. У « <g/> наступному числі нашого журналу <g/> » — якщо нагадаєте — оповідь про те <g/> , як я став лемком <g/> .
doc#30 І я — о жах — став ті вмісти переглядати <g/> .
doc#30 Потім схаменувся і став шукати Гр <g/> , щоб перепроситися <g/> , та він уже виїхав <g/> .
doc#30 А замовлення — став я думати й гадати про ще не осягнену Проблематику <g/> , — ну <g/> , от тевтонці <g/> , а от подолання проблеми сексу <g/> , а я собі й думаю <g/> , — не « <g/> опрацьовується <g/> » в нас проблема смерти <g/> .
doc#31 Тільки в проміжках блисне в них стара іскра непогамованости <g/> , ущипливости й дотепу <g/> , рідкісним гостем став жарт <g/> .