Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 Надзвичайно трафаретизована синтаксично <g/> , вона кинулася надолужувати це вишукуванням незвичайних <g/> , « <g/> поетичних <g/> » слів <g/> , старанно обминаючи слова звичайної мови <g/> .
doc#9 Спокійніше <g/> , а тому й правильніше характеризує те саме явище М. Жученко <g/> , який <g/> , одначе <g/> , як видно з його ж таки слів <g/> , теж ставився до нього не дуже співчутливо <g/> : « <g/> Таким чином <g/> , силою нещасливих обставин <g/> , з кінця сімдесятих років розвиток літературної української мови був перенесений на галицький ґрунт <g/> , і що ж тут дивного <g/> , коли тая мова почала тепер будуватись не на києво-полтавській <g/> , а на львівсько-коломийській основі <g/> !
doc#72 Нарешті <g/> , “ <g/> пан <g/> ” ( <g/> поміщик <g/> ) “ <g/> бридиться літературною українською мовою <g/> , вважає її за калічення милої його серцеві народної мови <g/> ; він хотів би <g/> , щоб газета писалась мовою Шевченка <g/> , Котляревського <g/> , а коли вже не стає своїх слів <g/> , то <g/> , на його думку <g/> , треба брати всім відомі вже російські слова “ ( <g/> 2 <g/> , 33а <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> 2. Власні назви мистецьких творів <g/> , часописів <g/> , пароплавів <g/> , а також власні назви взагалі <g/> , коли вони складаються зі слів <g/> , ужитих у переносному значенні <g/> , напр <g/> .
doc#27 Бо про загальний характер мови вирішують не поодинокі чужі слова <g/> , а синтакса <g/> , знання семантичних відтінків слів <g/> , уміння творчо з них користатися <g/> .
doc#72 Основні поліпшення <g/> , за словами самих редакторів <g/> , заторкували “ <g/> удосконалення в диференціяції значень російських і українських слів <g/> , уточнення тлумачних пояснень <g/> , виразніше розмежовування стилістичних відтінків у значенні українських слів і зворотів <g/> ” ( <g/> II <g/> , 1054 <g/> ) <g/> . </p>
doc#85 Але ті філософи-фахівці <g/> , які не перебувають навіки в полоні завчених слів <g/> , фраз <g/> , дефініцій і схем <g/> . </p>
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#19 Почавши з переспівів народньопоетичних мотивів <g/> , інколи повторюючи Шевченкові засоби <g/> , вони помалу намагаються внести свіжий струм у поетичне слово <g/> , беруться за переклади чужих поетів <g/> , не боячися неологізмів та рідко вживаних слів <g/> , цікавлячись громадською поезією росіян <g/> , пересаджуючи на український ґрунт ліричну манеру Гайне тощо <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) зачислює й уживання " <g/> провінціялізмів <g/> " <g/> , т. є. слів <g/> , що " <g/> існують хіба у яких там лемків чи в гуцулів <g/> " <g/> , а властиво не існують в тім селі чи в повіті <g/> , де живе В. Чайченко <g/> .
doc#40 Можна думати <g/> , що ці іменники згодом перейдуть до групи слів <g/> , що в множині переносять наголос на закінчення <g/> , як це вже сталося з багатьма тими <g/> , що давніше належали до цієї групи ( <g/> напр <g/> .
doc#53 Є також група слів <g/> , що в час праці Потебні над перекладом <g/> , правдоподібно <g/> , не були архаїзмами <g/> , але стали такими ( <g/> або діялектизмами <g/> ) в процесі стабілізації літературної мови <g/> , такі <g/> , як притьмом ( <g/> 8 <g/> , 552 <g/> ) ( <g/> вживане Квіткою <g/> ) <g/> , окроме ( <g/> 7 <g/> , 13 <g/> ) <g/> , город « <g/> місто <g/> » ( <g/> 8 <g/> , 560 і 574 <g/> ) <g/> , можливо <g/> , також не рідкісний у перекладі прийменник k ( <g/> наприклад <g/> , 3 <g/> , 42 <g/> ; 3 <g/> , 92 <g/> ; 8 <g/> , 66 <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#12 <p> 8. Після слів <g/> , що виражають згоду або заперечення ( <g/> так <g/> , еге ж <g/> , авжеж <g/> , гаразд <g/> , ні тощо <g/> ) і стоять перед реченням <g/> , що розкриває зміст згоди або заперечення <g/> , якщо після них не стоїть знак оклику <g/> , напр <g/> .
doc#9 У цім разі надто до користи може стати польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#72 В суті речі <g/> , проти них могли виступати або цілком нетямущі <g/> , або ті <g/> , що одверто орієнтувалися на Росію <g/> , як <g/> , наприклад <g/> , читач <g/> , лист якого цитує Грінченко <g/> : “ <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> ” <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> ” ( <g/> 68 <g/> ) <g/> .
doc#40 Так двоелементне речення навіть при наявності багатьох членів речення розпадається на дві групи слів <g/> , що з них одна — група підмета — показує дане ( <g/> хрещатий барвінок <g/> ) <g/> , а друга — група присудка — приписуване в свідомості ( <g/> стелиться по шовкових травах <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Загалом не набереться <g/> , мабуть <g/> , і десятка іншомовних слів <g/> , що зберегли звичну українську форму <g/> , як от адреса <g/> , пошта <g/> , Европа <g/> , тоді як по-російськи адрес <g/> , почта <g/> , Европа ( <g/> [ <g/> Jevropa <g/> ] <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> Іменники жіночого роду 1-ої відміни двоскладові мають численну групу слів <g/> , що мають постійний наголос на основі <g/> .
doc#40 <p> В місцевому відмінку однини іменників чоловічого роду є група односкладових слів <g/> , що має завжди закінчення -у. Сюди належать <g/> : на току <g/> , на шляху <g/> , в степу <g/> , в яру <g/> , в соку <g/> , на снігу <g/> , в міху <g/> , в полку <g/> , по знаку <g/> , в бою <g/> , на сліду <g/> , набігу <g/> , в бику <g/> , в шовку тощо <g/> .
doc#76 Найважливіші з цих спільних інновацій були повноголос <g/> , деназалізація носового голосного q в и <g/> , спільні зміни в початкових складах слів <g/> , що починалися на j <g/> , а саме втрата цього j- перед и- <g/> , е- і <g/> , в певних умовах <g/> , перехід je- в о- ( <g/> осінь тощо <g/> ) <g/> .