Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Так і його Івась грався <g/> , бувало <g/> , галасував <g/> , вовтузився <g/> , така ж сама білявенька головка <g/> , замурзаний <g/> ; замащена <g/> , задрипана сорочечка <g/> , високо підперезана жичкою <g/> .
doc#15 <p> Інтонація предикативности в прикметнику сама по собі не дуже виразна <g/> .
doc#15 Не можна не згадати тут цілком слушну і дотепно висловлену думку Pica <g/> : </p><p> Помилкові судження [ <g/> Fehlschlüsse <g/> ] як <g/> : ця конструкція заміняє або заступає часто речення <g/> , отже вона сама є речення - зустрічаються дивовижно часто <g/> .
doc#15 Граматична форма функціонує не сама в собі <g/> , а в асоціяціях з її основним і другорядним значенням на конкретному етапі розвитку мови в цілому і даної граматичної форми зокрема <g/> . </p>
doc#15 Але далі сама відсутність займенника <g/> , стаючи нормою <g/> , дає їм змогу переформуватися в особливий тип речення <g/> , що виражає не просто дію неназваної особи <g/> , а дію особи <g/> , що не підлягає називанню в силу тих чи тих причин <g/> , дію <g/> , зв'язану з діяльністю особи <g/> , але важливу саму по собі <g/> , важливу як дію <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , як ми бачили вже <g/> , воно відірвало волю від розуму й почуття <g/> , воно сотворило собі з сліпої волі кумира <g/> , воно хотіло <g/> , щоб воля <g/> , піднесена в ступінь фанатичного шалу <g/> , сама творила світ <g/> .
doc#18 Він кликав гебреїв до Палестини <g/> , яка сама в собі мало чого варта <g/> .
doc#19 Можливо <g/> , що й сама місія насаджувача російської законности не була легкою для Мови <g/> , — але про це можемо тільки здогадуватися <g/> . </p>
doc#19 І сама популярність саме даного вірша <g/> , очевидно <g/> , не випадкова <g/> .
doc#19 І зрештою не такий уже вузький <g/> , бо і сама ця ідея <g/> , слугою і палядином <g/> , вістуном і пропаґатором якої був Мова <g/> , досить широка <g/> , і досить широко він її розумів і сприймав <g/> .
doc#19 « <g/> Образовані <g/> » для нього ледаща <g/> , але він віддає своїх дітей до чужої науки і хотів би <g/> , щоб своє збереглося тільки для домашнього вжитку <g/> : « <g/> Та вона тільки для гостей її по-московському вчить <g/> , а як нікого з чужих нема <g/> , то вона тепер і сама по-нашому ріже <g/> » <g/> .
doc#20 Вона була з малоосвічених селян і серед наших літературно-інтелігентських розмов почувалася майже як Сляй у Шекспіровому « <g/> Приборканні гострухи <g/> » <g/> , тільки сама вона аж ніяк не була гострухою <g/> , навпаки <g/> , виглядала просто неймовірно смиренною <g/> .
doc#22 <p> І сама героїня не та <g/> , вона теж змінилася за це півсторіччя <g/> .
doc#22 Листи вона пише сама до себе <g/> .
doc#24 І сама неспинність часу й невловність хвилини — дарма <g/> , що зроджують сум і біль у хвилину ліричної задуми <g/> , — високо оптимістичні вічним переплеском минулого в майбутнє на гранях кожнохвилинного сьогодні людської творчої праці <g/> . </p>
doc#24 Це апотеоза людини <g/> , що опанувала сама себе <g/> , апотеоза дорослої <g/> , мужньої людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , а в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку спляновує їх на організацію життя <g/> , на скорення пасивно-улягаючої матерії природи <g/> , в найвищому своєму вияві і в найвищій синтезі з силами природи — в будуванні <g/> .
doc#24 <p> У « <g/> Пантомімі <g/> » іронією пройнята вже сама тема <g/> : показати іраціональність людини на прикладі примх малої дівчинки <g/> .
doc#24 <p> Що сама структура поодиноких розділів <g/> , взятих уже не в співвідношенні <g/> , а в собі <g/> , нагадує часто структуру музичного твору — в цьому нема нічого дивного <g/> .
doc#24 Але вже при першому читанні впадає в очі <g/> , що на початку твору і в кінці його фігурує та сама героїня — жінка на кладовищі <g/> .
doc#25 В першій з цих форм <g/> , отже <g/> , є <g/> , на думку Михальчука <g/> , та сама “ <g/> етимологічна фонема <g/> ” <g/> , тільки в іншому звучанні <g/> .