Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Прикладкою звемо іменник <g/> , сам або з залежними словами <g/> , який узгоджується в відмінку з іншим іменником <g/> , стосуючися до того самого предмета <g/> , напр <g/> .
doc#81 Така була ця пікарескова новеля <g/> , де в ролі махера <g/> , він же добрий янгол <g/> , виступав повільномеланхолійний Тимець і де в розв'язці всі були блаженно вдоволені <g/> : сам Тимець <g/> , Черепахови <g/> , Сербини і ми <g/> .
doc#81 Правда <g/> , і людей у ньому було кіт наплакав <g/> : сам Ґадзінський <g/> , друкарка <g/> , а тепер додався я. Мій обов'язок був лише один — я завідував печатками <g/> .
doc#40 <p> Легше припускають іменникові займенники вживання при собі прикметникових займенників <g/> , але теж не всіх <g/> , а тільки певних <g/> , а саме <g/> : сам <g/> , весь при особових займенниках <g/> , такий при що і хто <g/> , напр <g/> .
doc#15 -Ю.Ш. <g/> ] сам уже <g/> , своїм називним відмінком позначає існування <g/> " <g/> .
doc#15 ] сам собою відповідає [ <g/> …
doc#40 ) <g/> ; « <g/> A сам безголовий улан <g/> , як кукла <g/> , шаблю додолу впустивши <g/> , все нижче хилився та нижче <g/> » ( <g/> Тич <g/> .
doc#68 « <g/> Обтято дорогу <g/> » <g/> , « <g/> Богом послана Ґолґота <g/> » <g/> , « <g/> попереду — твій край <g/> , твій крах <g/> , твій прах <g/> » <g/> , « <g/> світ тебе переміг <g/> » <g/> , « <g/> вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний <g/> » <g/> , « <g/> сам падеш <g/> , і друзі — теж падуть <g/> » <g/> , « <g/> нам ряд утрачено <g/> .
doc#28 Хай ні разу не згадано тут суто сучасних імен або понять <g/> , хай панує те <g/> , що Гординський назвав « <g/> алюзійним методом <g/> » <g/> , але в сонеті « <g/> Чистий Четвер <g/> » сам поет дав нам ключ до розшифрування своїх поезій як двоплянових <g/> : вони не тільки історичні <g/> , не тільки книжні <g/> , а й сучасні <g/> , суб'єктивні <g/> , злободенні <g/> .
doc#28 ) <g/> , та ще й під по-новому осмислюваним « <g/> вітрилом чорним <g/> » <g/> ; тим то дні його « <g/> до кінця повиті горем <g/> » <g/> , а сам він « <g/> перед велінням Бога безпорадний <g/> » <g/> ! </p>
doc#81 Він розподілив доповіді <g/> , переважно за збіркою « <g/> Украинский народ в его прошлом и настоящем <g/> » <g/> , а сам найбільше говорив про те <g/> , як добре знати свою околицю <g/> .
doc#85 Аж ніяк не апріорні <g/> , а сам наш літературний процес <g/> .
doc#81 А було це так <g/> , що там мала провести ніч Оксана Соловей <g/> , а вона зустрілася зі мною й привела мене туди <g/> , і по-джентльменському Єндик відступив для ночівлі одну кімнату їй <g/> , а одну мені <g/> , а сам подався до якихось приятелів <g/> . </p>
doc#41 У Анатоля Франса парадокси і вчені міркування звичайно належать дійовим особам <g/> , а сам автор воліє дотримуватися традиційної для реалістичної прози кінця XIX ст <g/> .
doc#81 <p> Ось Святослав Гординський <g/> , що в дитинстві втратив слух <g/> , багато вгадував з губів розмовника <g/> , а решту з письма <g/> , а сам говорив <g/> , не чувши себе <g/> , з неприродними павзами й інтонаціями <g/> , часом переходячи наче на мичання <g/> , — не зважаючи на це — поет <g/> , але наслідувальний у мові <g/> , наслідувальний і в поезії <g/> , але завжди готовий кинутися в бій за те <g/> , що йому здавалося політичними й національними або й малярськими цінностями <g/> , неймовірно працьовитий <g/> , але з природи речі не надто бажаний для розмови <g/> . </p>
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#26 Бо <g/> , зрештою <g/> , ім'ям народу взагалі <g/> , а в літературі зокрема <g/> , оперує не сам народ <g/> , а демагоги й політикани <g/> , а сам народ — у сенсі населення як цілости <g/> , від часів незапам'ятних найчастіше <g/> , кажучи словом Пушкіна <g/> , « <g/> безмолвствует <g/> » <g/> . </p>
doc#40 Середнє л <g/> , характеристичне для Полтавщини <g/> , Буковини <g/> , частково — Полісся й Закарпаття <g/> , вимовляється так <g/> , що кінчик язика впирається в ясна або в передній край твердого піднебіння <g/> , а сам язик приймає ввігнуту форму <g/> , так що видихове повітря проходить уздовж боків ( <g/> або одного боку <g/> ) язика <g/> .
doc#47 У започаткованій серії віршів про квіти ( <g/> й рослини взагалі <g/> ) не тільки підкреслюється використання квітів у ритуалах <g/> , а сам цикл життя рослини-квітки сприймається й подається як своєрідний ритуал природи <g/> .