Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#45 Та Потебня сприйняв її як вияв особистих порахунків і написав емоційну відповідь ( <g/> настільки емоційну <g/> , що її ніколи не публікували — ні сам автор <g/> , ні його прихильники <g/> , ні пізніші фахівці з писань Потебні <g/> ) <g/> .
doc#41 У Анатоля Франса парадокси і вчені міркування звичайно належать дійовим особам <g/> , а сам автор воліє дотримуватися традиційної для реалістичної прози кінця XIX ст <g/> .
doc#59 А програма як така — її окреслив сам автор короткими словами <g/> : « <g/> Після чорного провалля ніщоти починалось знов життя <g/> .
doc#24 — </p><p> Ототожнено <g/> , щоб далі сам автор ототожнив СЕБЕ з нею <g/> : </p><p> Ви склоняетесь долі <g/> , щоб краще збагнути <g/> .
doc#15 Стаття Перльмуттера тим <g/> , зокрема <g/> , і цікава <g/> , що вона наводить конкретні факти ( <g/> їх підхопив і деталізував у згаданій вище статті про мову Чернишевського А. Єфремов <g/> , але і він <g/> , як ми бачили <g/> , не зміг подолати традиційного погляду на генезу називних речень <g/> ) <g/> , які суперечать цьому поглядові і спростовують його - хоч сам автор цього зовсім не помічає <g/> .
doc#10 <p> Ця характеристика північноукраїнських поліфтонгів стає вихідною точкою ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , де вона поповнюється ще іншими важливими спостереженнями <g/> , а саме до спостережень про однакову часокількість поліфтонгів з монофтонгами <g/> , про спадний характер північноукраїнського наголосу <g/> , про напружену лябіовеляризацію чи палаталізацію приголосних перед наголошеним голосним додається тепер важливе спостереження про характер кінця закритого складу <g/> : у північноукраїнських говірках кінцевий приголосний не обриває артикуляцію голосного <g/> , а наступає після ослаблення голосного і сам артикулюється напружено <g/> , не асимілюючися дальшим звукам ( <g/> 17 <g/> , 10 <g/> ) <g/> .
doc#81 ( <g/> Я називаю ті вистави <g/> , що я сам бачив <g/> , не даючи театральної хроніки всього харківського літа <g/> ) <g/> .
doc#27 У листі до Шевченка ( <g/> 1858 <g/> ) він пише <g/> : « <g/> Тепер же сам бачиш <g/> , що панський вік кінчається <g/> , а людський починається <g/> » <g/> .
doc#81 Миша не походив від інтелектуального батька <g/> , ані не відзначався сам блискучістю <g/> , учнем він був пересічним <g/> .
doc#81 У німецьких салдатів я бачив газету « <g/> Die Ostfront <g/> » <g/> , але в руки населення вона не потрапляла <g/> , і від неї я тільки збагатив своє знання німецької мови <g/> , довідавшися <g/> , на велике моє диво <g/> , що слово фронт не чоловічого роду <g/> , як йому сам Бог звелів <g/> , а жіночого <g/> .
doc#49 Це те царство солодкої і людяної рівноваги <g/> , якому відспівав відхідну Микола Куліш у « <g/> Народньому Малахієві <g/> » <g/> , втіливши його в геніяльний образ світу <g/> , де сам Бог на царині ходить <g/> , де <g/> , отже <g/> , щоденне і ніби дріб'язкове в своїй обов'язковій ритуальності ще не відірвалося від високого і божеського <g/> , де святе ще не знялося на небо <g/> , а тут же перебуває <g/> , варт тільки ступнути кілька кроків за межі хати й подвір'я. </p><p> Тут усе сталість <g/> , спокій і статика <g/> .
doc#72 Говорив він як галичанин <g/> , хоч сам був у Галичині разів два <g/> , та й то дуже недовго <g/> .
doc#81 Білецький <g/> , як і сам Булаховський <g/> , належав до кола обранців науки <g/> , кола створеного ще в старому Університеті <g/> .
doc#81 Причина та <g/> , що сам Булаховський не мав української мови в центрі своїх зацікавлень ( <g/> його головні праці з цієї ділянки писано вже пізніше <g/> ) <g/> .
doc#87 Може <g/> , він сам в цьому не признається <g/> , — але так він в дійсності відчуває <g/> . </p>
doc#77 <p> У « <g/> Юності Василя Шеремети <g/> » є багато персонажів і показано багато подій <g/> , але зрештою в ній є тільки один персонаж — сам Василь Шеремета і тільки одна подія — перетворення Василя з юнака на свідому людину <g/> , зформування цього персонажа <g/> , якого автор уважає за позитивного героя <g/> , за те найкраще <g/> , що було в поколінні <g/> .
doc#75 Я <g/> , наприклад <g/> , сам веселий хлопець і люблю <g/> , щоб сміялись мої сучасники <g/> , щоб скинули з себе ряси чорної мелянхолії і подивились на себе <g/> , які вони є голенькі <g/> .
doc#81 Перед тим на ринку було з кожної дисципліни кілька підручників <g/> , які між собою конкурували <g/> , і вчитель міг сам вибирати <g/> , який він хотів радити учням <g/> .
doc#82 Хай читач сам вибудовує його <g/> .