Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Якщо не говорити про збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , поезія Наталі Лівицької-Холодної послідовно не-програмова <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Червень <g/> » <g/> ) </p><p> Натомість сьогоднішня Україна ( <g/> власне <g/> , 1948 р. <g/> , коли це було досить близьке до правди <g/> ) ввижається як суцільна руїна <g/> : </p><p> Щоночі снишся Ти кошмаром <g/> , </p><p> лякаєш мертвим сном осель <g/> , </p><p> печеш незгаслим ще пожаром </p><p> і студиш холодом пустель <g/> . </p>
doc#4 <p> Образ — чи краще сказати видиво — смерти присутній у « <g/> нових <g/> » поезіях Наталі Лівицької-Холодної від 1944 р. й досі <g/> .
doc#4 ( <g/> Зрештою <g/> , образ покосів <g/> , зрізаних вимахом Господньої руки <g/> , з'явився ще 1948 р. <g/> ) Але частіше надибуємо на образ смерти як мандрівки в невідоме майбутнє « <g/> на човні без весел <g/> » « <g/> у путь без причалів <g/> » <g/> , до визволення від бруду земного існування <g/> , коли — </p><p> Вже ніхто не посміє цих сліз </p><p> Брудними руками стерти <g/> … </p>
doc#4 <p> Та відмежування від старших і однолітніх сучасників починалося ще 1947 р. <g/> , коли Наталя Лівицька- Холодна писала — </p><p> Я буду майстром неприміченим </p><p> і каганцем у буднів ніч <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) </p><p> не смолоскипом <g/> , що рве нічну темряву й кличе до героїчних звитяг <g/> , а каганцем серед буднів <g/> !
doc#4 Нова поетика значущости <g/> , протиставлена і Олесевому заколисуванню плином слів <g/> , і часто картонному патосові Маланюка чи Ольжича <g/> , задеклярована вже 1969 р. <g/> : </p><p> Коли старість у душу гляне </p><p> порожнечею самоти <g/> , </p><p> кожне слово значущим стане <g/> … </p>
doc#6 Здебільшого репродукції таких картин можна знайти в каталозі переїзної виставки 1982— 1984 р. <g/> ) <g/> .
doc#6 На плякат переїзної виставки 1982—1984 р. організатори виставки вибрали картину “ <g/> Маляр <g/> ” <g/> .
doc#6 Для обох підходів особливо характеристична картина “ <g/> Щоб ми не каялися <g/> ” ( <g/> з переїзної виставки 1982—1984 р. <g/> ) <g/> .
doc#6 Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> , зібраних на переїзній виставці 1982—1984 р. З книги Морлі довідуюся <g/> , що ще раніше цю свого роду абстрактність таких кількаплощинних речей Курилика відзначив Айсікс у вступі до вінніпезької виставки 1970 року ( <g/> мені це видання тепер не приступне <g/> ) <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#8 У травні 1946 р. він виступив на науковій сесії в Фюссені <g/> , в Баварських Альпах <g/> , з доповіддю про назви українських річок <g/> .
doc#8 В своєму щоденнику я записав 4 травня 1946 р. <g/> : « <g/> Сьогодні Домонтович поїхав до Мюнхену <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#9 <p> Зламання цензурних заборон у Росії в 1905 р. <g/> , відновлення літературної діяльности на великій Україні1 <g/> , повернення деяких письменників <g/> , журналістів і політичних діячів з Галичини відкривають широкий шлях потужним впливам засвоєного перед цим у Галичині на літературну мову центральних і східних областей <g/> ; зустрічі з галичанами в роки війни 1914—1918 рр <g/> .
doc#9 Нарешті останній період відкривається з 1939 р. <g/> , коли війна зламала поставлений перед цим мур і створила можливість ширшого <g/> , ніж будь-коли досі <g/> , спілкування галичан з рештою українців <g/> . </p>
doc#9 , вплив заснованої 1861 р. « <g/> Основи <g/> » <g/> , а надто культ Шевченка <g/> , що починає творитися з початку 60 рр <g/> .