Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Конструкція ця не чужа і східноукраїнським говіркам <g/> , але поза кількома більш- менш сталими зворотами ( <g/> « <g/> По вечері опинився Харпак вже надворі <g/> » — І. Манжура <g/> ) <g/> , її частіше заступає інша <g/> : прийменник після + родовий відмінок іменника <g/> . </p>
doc#9 Коли виділимо окремо чужі слова ( <g/> Гумбольдт <g/> , де Сассюра <g/> , поета <g/> , патас <g/> , модерністи <g/> , позитивні <g/> ) <g/> , то матимемо акання в таких позиціях <g/> : на початку слів <g/> : означає <g/> ; безпосередньо перед наголосом <g/> : наостанку <g/> , тварити <g/> , сопілки <g/> , не пра це <g/> , громадськості <g/> , перед наголосом <g/> , але не безпосередньо <g/> : розглядати <g/> , не дозволяє <g/> , разпрозорились <g/> ; після наголосу <g/> : засоби <g/> , повна <g/> , в залежності <g/> , приростка <g/> , можливості <g/> . </p>
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах
doc#9 Та переважна маса цих елементів продирається до літературної мови після 60-х років XIX ст <g/> .
doc#9 <p> Але в дальших випадках годі думати про вплив Шевченкової говірки <g/> , якщо навіть припустити слабкі північні впливи на неї <g/> : </p><p> 3. Перед початковим о- не буває типового для південнокиївських говірок протетичного г <g/> : оріхи <g/> , виострюxc <g/> ; </p><p> 4. Ненаголошені о <g/> , у <g/> , за рідкими винятками <g/> , не плутаютьсяxci <g/> ; </p><p> 5. В іменниках типу зілля поруч нормального -а є випадки з -є після подовжених приголосних <g/> : весіллє <g/> , возліссє <g/> , каміннеxcii <g/> ; </p><p> 6. У дієсловах II дієвідміни в першій особі одн <g/> .
doc#10 Вони не тільки впровадили багатющий фразеологічний матеріал і ілюстрації з українських текстів — в обсягу <g/> , не знаному перед тим ні після того в українському словництві <g/> , — вони надали словникові також характеру синонімічного словника <g/> .
doc#10 Не зважаючи на це <g/> , він незабаром — з 26 травня 1920 року <g/> , після виїзду Ніковського за кордон <g/> , став керівником комісії2 <g/> ) <g/> .
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#10 Перед тим були учнівські праці <g/> , після того — мовчання <g/> , а потім загибель <g/> . </p>
doc#10 Тим то цілком слушне твердження польського лінгвіста В. Курашкєвича <g/> , що “ <g/> до того часу <g/> , коли з'явилися праці Ганцова <g/> , наукові відомості про північно-малоруські говірки були загальникові і неточні <g/> ” <g/> , що змінилося рішуче після появи його праць9 <g/> ) <g/> .
doc#10 ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> 4 <g/> ) * після бібліографічної позиції означає <g/> , що ця стаття була неприступна авторові під час писання цього нарису <g/> . </p>
doc#10 Імовірно <g/> , що після перебування в московській слідчій тюрмі її звільнили — про це оповідала п. М. Струтинській одна українська письменниця <g/> , що сиділа тоді в тій же тюрмі12 <g/> ) <g/> .
doc#10 Алеж легко критикувати тепер <g/> , після десятиріч досвіду <g/> , а тоді ступалося ледве перші кроки в цьому напрямі <g/> . </p>
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .
doc#10 <p> Ця характеристика північноукраїнських поліфтонгів стає вихідною точкою ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , де вона поповнюється ще іншими важливими спостереженнями <g/> , а саме до спостережень про однакову часокількість поліфтонгів з монофтонгами <g/> , про спадний характер північноукраїнського наголосу <g/> , про напружену лябіовеляризацію чи палаталізацію приголосних перед наголошеним голосним додається тепер важливе спостереження про характер кінця закритого складу <g/> : у північноукраїнських говірках кінцевий приголосний не обриває артикуляцію голосного <g/> , а наступає після ослаблення голосного і сам артикулюється напружено <g/> , не асимілюючися дальшим звукам ( <g/> 17 <g/> , 10 <g/> ) <g/> .
doc#11 Якби одного разу після Ферровія та не стало б Скальці <g/> …
doc#12 <p> Правила <g/> , що їх зведення подаємо тут <g/> , спираються <g/> , не запроваджуючи будь - яких змін <g/> , на так званий « <g/> Харківський <g/> » правопис <g/> , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська Правописна Конференція і зредагував один з найвидатніших і найавторитетніших українських мовознавців—Олекса Синявський <g/> , і на складений на основі цього правопису « <g/> Правописний словник <g/> » Г. Голоскевича ( <g/> Видання сьоме <g/> , Харків — Київ <g/> , 1930 <g/> ) <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .