Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Нічого не могло б бути легшого <g/> , як посунути одного з намальованих на ній хлопців трохи вправо <g/> .
doc#6 Він належить до всіх трьох і тим самим ні до одного цілковито <g/> .
doc#6 Його мистецтво поєднувало дуже відмінні один від одного пляни й рівні <g/> .
doc#7 З одного боку <g/> , мова йде тут про опанування техніки цього стилю <g/> .
doc#8 Він утік з одного баварського міста до іншого <g/> , як тільки в першому появилася радянська репатріяційна комісія <g/> .
doc#8 У фолкльорі він шукає <g/> , з одного боку <g/> , цієї сталої людини <g/> , з другого боку <g/> , — нашарування епох і зв'язаних з ними світоглядів <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#9 <p> Наступний період становлять роки 1920—1939 <g/> , коли большевизм спорудив і підтримував мур між Галичиною ( <g/> з Волинню і Холмщиною <g/> ) з одного боку і рештою українських земель з другого боку <g/> , а все-таки галицькі впливи просочувалися <g/> , особливо в процесі « <g/> українізації <g/> » <g/> .
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 »2 </p><p> Як це й природно <g/> , різні погляди на шляхи розвитку української літературної мови в'яжуться з різними світоглядами <g/> , з різними політичними спрямуваннями <g/> : виразно народницькими з одного боку <g/> , радикальними й демократичними з другого <g/> , а дискусія на мовні теми переливається в дискусію про шляхи розвитку української національної культури взагалі <g/> .
doc#9 <p> Як бачимо <g/> , І. Франко <g/> , визнаючи в романтичному дусі принципово однакову цінність усіх говірок <g/> , як виявів різнобічности народної творчости <g/> , фактично сходить з позиції державницької <g/> , яка завжди вимагає уніфікації для одного життя <g/> , а значить і уніфікації народної мови <g/> .
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#9 Може в руйнуванні української мови треба винуватить одного тільки проф <g/> .
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 уживання поруч обох зворотів <g/> : « <g/> Плили далеко один від одного <g/> , не наближаючись до себе <g/> » — « <g/> Дорогою ціною <g/> » <g/> , 120 <g/> ) <g/> .
doc#9 Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку <g/> , а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини <g/> , а почасти і переважно робить багато старіших позичень із книжно-інтеліґентських здобутком народних мас <g/> .
doc#9 З одного боку це <g/> , а з другого боку <g/> , відсутність багатьох потрібних джерел у книгосховищах і архівах поза колишніми межами УССР змушує нас у цьому розділі обмежитися на встановленні тільки головних напрямних ліній у розвитку української літературної мови <g/> , поскільки вони стосуються до нашої теми <g/> , не вдаючися до більшої деталізації <g/> .
doc#9 Яскравий приклад цього є слово прошу з широким діяпазоном його значень від справжньої просьби до не дуже охочого дозволу з одного боку і до визнання недочування з другого <g/> .