Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 ) Над однією карткою він міг просидіти цілий день <g/> , думаючи над добором слів <g/> , над їх порядком <g/> .
doc#8 ) Над однією карткою він міг просидіти цілий день <g/> , думаючи над добором слів <g/> , над їх порядком <g/> .
doc#8 І тільки його скепсис <g/> , скепсис Анатоля Франса <g/> , підносить його над усім тим дрібним <g/> , що оточувало його за життя і оточує після смерти <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#9 Прощавай <g/> , бібліотеко НТШ <g/> , прощавай <g/> , праце над моєю книжкою <g/> .
doc#9 За приклад могли б правити такі слова <g/> , як шумлява ( <g/> « <g/> Один ти в шумляві сидиш <g/> » — II <g/> ) <g/> , роздолий ( <g/> « <g/> Ввійдеш в улиці роздолі <g/> » — 37 <g/> ) <g/> , марій ( <g/> « <g/> Сміялися над марієм старим <g/> » — 192 <g/> ) <g/> , марівничий ( <g/> « <g/> В душі лякливій <g/> , марівничій <g/> » — 213 <g/> ) <g/> , мучень ( <g/> « <g/> Бог мученів-рабів <g/> » — 214 <g/> ) тощо <g/> .
doc#9 ) <g/> , походня ( <g/> « <g/> Мов походня <g/> , над ними пала <g/> » — 312 <g/> ; польськ <g/> .
doc#9 <p> Цю надзвичайно важливу для розвитку української літературної мови дискусію — хоч треба сказати <g/> , що учасники її здебільшого не піднеслися над особисті смаки і не усвідомили загального значення дискусії — розпочав Борис Грінченко статтею « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> , видрукованою в липні 1891 р. <g/> , тяглася вона протягом 1891 — 1892 рр <g/> .
doc#9 Чи вони всі мусіли б їздити над Псел та над Сулу вчитися українській мові <g/> ?
doc#9 Чи вони всі мусіли б їздити над Псел та над Сулу вчитися українській мові <g/> ?
doc#9 Яскравий приклад цього — загальновідомі факти праці І. Франка над мовою своїх творів і послідовних реакцій цієї мови в напрямі наближення її до великоукраїнської <g/> . </p>
doc#9 і справи про кропки над і вони цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам <g/> , для яких " <g/> нема в світі <g/> , як букви <g/> "»5. </p><p> А це тільки сприяло ширенню позичень <g/> .
doc#9 Якої ваги надавано цьому питанню <g/> , видно хоч би з тото <g/> , що воно було об'єктом не тільки приватних розмов <g/> , а й спеціального обговорення <g/> , наприклад <g/> , на з'їзді Української демократичної партії восени 1905 р. Там « <g/> після довгих дискусій помирилися на тому <g/> , що треба наблизити правопис до галицького і не вживати ы та ъ <g/> , але ся писати вкупі та дві кропки ставити тільки над йотованим і <g/> »iv <g/> . </p>
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 І. Франко не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом <g/> ; він пише <g/> : « <g/> Кождий <g/> , хто брався писати тою мовою <g/> , наскільки черпав із книжної традиції <g/> , мусів зачинати від Котляревського <g/> , Квітки-Основ'яненка <g/> , Шевченка <g/> , Марка Вовчка <g/> , Нечуя-Левицького <g/> , мусить бачити <g/> , що тут <g/> , у мові тих письменників <g/> , лежить основа того типу <g/> , яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців <g/> »1. Книжна традиція — цей чинник <g/> , як бачимо <g/> , підкреслюється і тут <g/> , у І. Франка <g/> , як вирішальний <g/> .
doc#9 Він твердив <g/> , що галичанам легше перевчитися літературної мови <g/> , бо вони мають українське шкільництво <g/> , бо в них спонукою до праці над перебудовою літературної мови може бути національна свідомість <g/> , розвинена в них більше <g/> , ніж — масово беручи — на Великій Україні <g/> . </p>
doc#9 Літературна мова й далі розвивалася в напрямі ускладнення і поширення своєї діялектної многоосновности <g/> , що зовсім не виключало спеціяльної праці над розвитком популярної <g/> , приступної для малоосвіченого читача чи слухача мови <g/> . </p>
doc#9 Я тут служу на кухні <g/> » - « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 22 <g/> ) <g/> ; дозорчиня ( <g/> « <g/> Я дозорчиня над всіма хлівами <g/> » — « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; краян ( <g/> ин <g/> ) ( <g/> « <g/> Показали Мені сю помилку твої краяни <g/> » — « <g/> Руфін і Прісц <g/> .
doc#9 М. Коцюбинський над своєю мовою працював багато і систематично <g/> , домагаючися того <g/> , щоб вона не була говіркова <g/> , — як це було в багатьох його попередників в українській прозі і як це було в нього самого при його перших літературних дебютах <g/> .