Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 9. У присвійних прикметниках <g/> , що походять від іменників на -а <g/> , вживаємо наростків -ин <g/> , -їн ( <g/> не -ін <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Так буває іноді при іменниках чоловічого роду на -а <g/> , напр <g/> .
doc#40 В іменниках жіночого й середнього роду вона кінчається в формі називного відмінка на -і <g/> , в іменниках чоловічого роду — на -а <g/> , напр <g/> .
doc#40 Зрідка такий перехід буває і перед наростками <g/> , що починаються на -а <g/> , напр <g/> .
doc#53 Форми інфінітива на -ть і 3-ї особи на -а <g/> , правдоподібно <g/> , були даниною тим діялектам <g/> , з якими Потебня стикався в дитинстві — Роменщина або в дорослому віці — Харків <g/> .
doc#40 Так грецьке слово середнього роду драма у нас стало іменником жіночого роду <g/> , а латинське слово середнього роду форум у нас стало іменником чоловічого роду <g/> , бо закінчення на -а в нас звичайно мають іменники жіночого роду <g/> , а закінчення на твердий приголосний — іменники чоловічого роду <g/> .
doc#40 Поза тим форми колишнього дієприслівника на -а можливі хіба тільки в стилізаціях архаїчного фолкльору <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> г <g/> ) В орудному відмінку множини всі іменники мають закінчення -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> , тільки поодинокі іменники вживаються з закінченням двоїни -има або з закінченням <g/> , яке первісно належало 3-ій відміні <g/> , -ми <g/> : очима ( <g/> і очами <g/> ) <g/> , плечима ( <g/> і плечами <g/> ) <g/> , вушима ( <g/> і вухами <g/> ) <g/> , грошима ( <g/> і грішми <g/> ) <g/> , а також кіньми <g/> , гістьми <g/> , чобітьми <g/> , жолудьми <g/> , коліньми <g/> , слізьми <g/> , крильми <g/> , свиньми — поруч частіших форм на -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 <p> 10. Дієприкметники закінчуються на -ений <g/> , не лише на -аний ( <g/> роблений <g/> ) xcv <g/> . </p>
doc#78 <p> 10. Дієприкметники закінчуються на -ений <g/> , не лише на -аний ( <g/> роблений <g/> ) 28 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 <p> 1. В трискладових і довших іменниках середнього роду на -ання <g/> , що походять від дієслів з наростком -а ( <g/> ти <g/> ) <g/> , переважно наголошеним <g/> , як правило <g/> , старий наголосxxxviii припадав на наросток <g/> .
doc#9 <p> 6. Вагання щодо місця наголосу в двоскладових іменниках середнього роду на -ання <g/> : знання ( <g/> Грій <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , в багатьох словах на -ання ще неподільно панує старий нанаростковий наголос <g/> : змагання <g/> , обертання <g/> , вагання <g/> , писання <g/> , плазування <g/> , тощо ( <g/> галицьке змагання <g/> , обертання <g/> , писання і т. д. <g/> ) <g/> .
doc#40 До другої дієвідміни належать дієслова <g/> , що кінчаються на -ити <g/> , де -и наросток ( <g/> отже <g/> , носити <g/> , ходити <g/> , — але не бити <g/> , крити <g/> , бо тут 11- кореневе <g/> ) <g/> , всі на -іти ( <g/> за винятком тих <g/> , що можуть його і не мати <g/> , як от <g/> : сопти — сопіти <g/> , хропти — хропіти <g/> , ревти — -ревіти і дієслова хотіти <g/> ) і ( <g/> після ше- лесних <g/> ) на -ати <g/> , що в теперішньому часі втрачають це -г- і - ( <g/> і- ( <g/> отже терпіти — терплю <g/> , блищати — блищу <g/> , — але не гріти <g/> , бажати <g/> , що в теперішньому часі зберігають свої -і- <g/> , -а- <g/> : грію <g/> , бажаю <g/> ) <g/> ; сюди ж належать <g/> , нарешті <g/> , дієслова бігти <g/> , спати <g/> , гна- ти <g/> .
doc#40 У ряді випадків через випад наростка тут утворюються форми <g/> , однозвучні з формами доконаних дієслів на -ати <g/> ; вони відрізняються одні від одних наголосом <g/> : якщо недоконані форми наголошують закінчення ( <g/> пізнаю́ <g/> , визнаю́ <g/> , придбаю́ <g/> ) <g/> , то доконані — наросток ( <g/> або приросток ви- <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> У книжній мові <g/> , особливо в газетній і публіцистичній <g/> , подеколи трапляються дієприкметники на -аюч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -уюч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , як от <g/> : « <g/> Подібні хвилинки криють у собі надзвичайну <g/> , особливу цінність — щось інтриґуюче <g/> , заохочуюче <g/> , підбадьорююче <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#53 Якщо далі обмежуватися матеріялом <g/> , поданим під літерою щ <g/> , то в загадках відхилень від Номиса взагалі немає <g/> , а в приказках можна назвати тільки чотири дрібні відхилення <g/> , а саме — в дієсловах заміну Номисової форми інфінітива на -ти формою на -ть ( <g/> у приказці 3297 — переймать замість переймати як основного варіянта <g/> ) <g/> , у третій особі однини теперішнього часу на -ає формою на -а ( <g/> у приказці 11309 — співа <g/> , протира замість Номисових співає <g/> , протирає <g/> ) <g/> , один раз <g/> , у приказці 7074 <g/> , куповалы проти Номисової форми купували <g/> .
doc#53 Для Роменщини мапи першого тому АУМ вказують панування інфінітивних форм на -ть ( <g/> мапа 250 <g/> ) і варіянтність форм 3-ї особи на -ає і на -а ( <g/> карта 258 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Я назву тут тільки головні з тих питань <g/> , що в них ( <g/> 5 <g/> ) визначила шлях розвитку української літературної мови <g/> : заперечення вживання активних дієприкметників на -чий <g/> , -ший і пасивних на -мий і конкретні поради <g/> , коли їх заступати на прикметник <g/> , дієприслівник чи підрядне речення ( <g/> 5 <g/> , 13 і далі <g/> ) <g/> ; поради щодо вживання дієприслівників <g/> , зокрема дієприслівників на -вши в значенні одночасної дії ( <g/> 5 <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; поради про перевагу інфінітива над віддієслівними іменниками <g/> .
doc#40 Але в новітній літературній мові почали ширитися віддієслівні витвори на -лий <g/> , що подеколи мають таку ж ролю <g/> , яку давніше мали дієприкметники на -вший <g/> , напр <g/> .