Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 Міністр народної освіти генерал-ляйтенант Глазов писав у своїй записці до Комітету міністрів <g/> : « <g/> Українофільський рух сучасної Галичини не можна вважати за настільки слабкий <g/> , щоб він не міг стимулювати на ( <g/> sic <g/> !
doc#9 З моїх студентських років я міг би згадати студента Ч. <g/> , харків'янина <g/> , який одначе намагався максимально наблизити свою мову до галицької <g/> , причому <g/> , пригадую <g/> , форма слова коритар замість звичного коридор <g/> , здаючися смішною й недоречною <g/> , перетворилася просто на його прізвище серед колег <g/> . </p>
doc#9 Давніше справа стоала так <g/> , що через суто галицькі вислови читач української книжки міг опинитися в неприємних клопотах від крутих слів і словечок і кинутися українського читання <g/> .
doc#9 Силоміць перерваний чужою окупацією процес міг би відновитися <g/> , хоч ледве чи він відбувався б з такою інтенсивністю <g/> , як досі <g/> . </p>
doc#9 Беліч доводить <g/> , що Добровський не міг прийняти Букову форму сербської літературної мови <g/> , оскільки був прив'язаний до літературної мови іншої структури і тому вважав <g/> , що є тільки одна літературна мова <g/> , якої слова не зв'язані з певними жанрами <g/> .
doc#9 Щойно централізований і надмірний апарат з центром поза межами України міг допомогти <g/> , щоб перемогла ця структура <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> , але він орієнтується на вимову з і й запроваджує її скрізь <g/> , де тільки міг того допильнувати <g/> .
doc#9 Тим часом полтавець Котляревський зовсім не конче мав писати достеменно полтавською говіркою <g/> , і звенигородчанин Шевченко міг дуже далеко відходити від рідної говірки <g/> .
doc#9 Безпосередній вплив говірки міг пробитися також у </p><p> 2. Спорадичне ствердіння р <g/> : ликарувати <g/> , гіперичне крюки <g/> , вагання між байстрюк і байструкlxxxix <g/> . </p>
doc#10 Але Курило вдалося в статті “ <g/> До питання про походження північно-українських рефлексів о — ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е <g/> ”11 <g/> ) — Ганцов уже не міг тоді писати філологічних статтів - не тільки побільшити відповідний матеріал із старих діалектологічних записів <g/> , а і довести <g/> , що в усіх цих випадках ідеться про секундарні зміни дифтонгів <g/> , спричинені польським впливом <g/> , або й про зміни характеру наголосу <g/> , спричинені південно-російським впливом <g/> , — ті й ті наявні виключно в межових говірках <g/> . </p>
doc#10 Голосний у закритому складі на південному заході не міг бути поліфтонгічним <g/> , бо поліфтонги північноукраїнського типу мають передумовою спадний характер наголосу <g/> , розмірно відмежовану артикуляцію наступного приголосного <g/> , а натомість лабіовеляризацїю або палаталізацію попереднього приголосного <g/> , — нічого цього нема в південнозахідніх говірках <g/> .
doc#14 Видавництво пише <g/> : « <g/> Коли б ця книга була опублікована своєчасно <g/> , нинішній читач міг би ствердити <g/> , скільки з поетичних прозрінь автора здійснилося в подіях останніх літ <g/> » <g/> .
doc#14 Світові <g/> , а значить рухові « <g/> нема початку і нема кінця <g/> » — рядок <g/> , що міг би бути й Тичининим <g/> .
doc#15 <p> II </p><p> Отже <g/> , як бачимо <g/> , мови про називні речення нема <g/> , а якщо в прикладах фігурують називні відмінки іменника <g/> , то цьому дослідник не надає ніякого значення <g/> , додаючи тут же <g/> , що " <g/> перший-ліпший вигук <g/> , супроводжуваний відповідними жестами <g/> , міг би мати те саме значення <g/> " <g/> .
doc#15 При його глибокій спостережливості і блискучому вмінні узагальнювати Шахматов не міг обминути <g/> , не помітити називних речень <g/> ; він поклав основу науковому вивченню їх <g/> . </p>
doc#15 Тим часом <g/> , якби він сперся на здорове зерно <g/> , яке було в його визначенні речення - модально виражений зв'язок висловлення з дійсністю <g/> , - він міг би прийти до зовсім інших висновків <g/> . </p>
doc#15 Правда він кидає натяк на " <g/> літературну трансформацію <g/> " <g/> , якої зазнав у подальшому цей " <g/> біологічний <g/> " називний відмінок <g/> , але він не показує шляхів цієї трансформації і <g/> , думаємо <g/> , не міг би їх показати <g/> .
doc#15 Бо вказівний тип називних речень <g/> , міг привести до сучасних вказівних речень <g/> , до вживання називного відмінка в заголовках <g/> , вивісках і т. п„ але ледве чи можна виводити з нього те <g/> , що ми в даній роботі умовилися називати називними реченнями ( <g/> номінативні екзистенціяльні речення за Пєшковським <g/> , суґестиви уявлень за Марті <g/> ) - хіба може за дуже і дуже нечисленними винятками <g/> . </p>
doc#15 Якби був лише другий рядок <g/> , то він в наслідок наявности обставинного виразу на небі легко міг би сприйматися як неповне речення з відсутнім присудком <g/> .