Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> ( <g/> А. Малишко <g/> ) </p><p> А вона безмежно рада <g/> : і тому <g/> , що комбайн аж гримить і що люди вже не поглядають на машину скоса <g/> , і що буйні хліба так безтурботно злизує хедер <g/> , і що взагалі - сонце <g/> , жнива <g/> , увага <g/> , люди <g/> . </p>
doc#15 Пєшковський доводить <g/> , що це речення тим <g/> , що можливі випадки <g/> , коли на їх місці бувають дієслівні речення " <g/> Бедность - не порок <g/> " <g/> , " <g/> Свои люди - сочтемся <g/> " <g/> , " <g/> Здесь бреют и кровь отпускают <g/> " і т. д. <g/> .
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 « <g/> Еліта <g/> » для нього — « <g/> або боги <g/> , або люди з натурою хижих птахів <g/> » <g/> ; вона — « <g/> з окремої глини зліплена <g/> , з окремими прикметами характеру <g/> » <g/> .
doc#16 Потрібні для цього люди особливого гарту <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 В почутті своєї страшної самотности з героїчністю самозреченого небачення дійсности люди навівають собі міт про свою незвичайну <g/> , величну силу <g/> !
doc#16 Замість шукати стежки до свого народу люди в розпучливому самознепритомненні проголошують <g/> , що їм <g/> , власне <g/> , нікого й нічого <g/> , крім своїх переконань <g/> , розжеврених до найзапеклішого фанатизму <g/> , не треба <g/> .
doc#16 Виділялися і визначалися люди <g/> , і ці люди бралися до координованої дії <g/> .
doc#16 Виділялися і визначалися люди <g/> , і ці люди бралися до координованої дії <g/> .
doc#17 У 2 і 4 дії Малахій перебуває в оточенні <g/> , яке його не розуміє <g/> ; фінал обох дій – люди тікають від Малахія <g/> , а він лишається самотнім і нікому не потрібним <g/> .
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> .
doc#21 Практичні <g/> , розумні люди шукали б інвестицій у чужих країнах <g/> .
doc#22 <p> І навіть більше <g/> : самі ті люди не вірять у свій рятунок <g/> .
doc#22 Але в глибині душі передові <g/> , найчутливіші люди покоління знали свою приреченість <g/> .
doc#22 Вона мешкає в Шайо <g/> , п люблять прості люди цієї околиці Парижу <g/> , вона любить їх <g/> , але що робиться в світі <g/> , — цього вона просто не помічає <g/> .
doc#22 Ці люди здобули владу <g/> .
doc#22 Вони обплутали світ павутинням своїх інтриг і своїх облуд <g/> , і прості люди не знають <g/> , як це плетиво розірвати <g/> , все більше в ньому заплутуються <g/> .