Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Однією з найбільших принад Лесі Милорадовичівни йому здається те <g/> , що вона вихована не по-панськи <g/> , а серед народу <g/> : « <g/> Не заступали Вас од добрих людей лакеї в панчохах з гудзиками і всякі цивілізовані угодниці <g/> , і чули Ви своїми ушима пародию річ <g/> , а на жизнь народного дивились із близька <g/> » ( <g/> 1858 <g/> ) <g/> .
doc#27 У повісті « <g/> Майор <g/> » ( <g/> 1859 <g/> ) герой <g/> , Сагайдачний <g/> , до певної міри alter ego Кулішів <g/> , каже <g/> , висловлюючи погляди <g/> , напевне близькі авторові <g/> : « <g/> Нам слід жити з простим людом <g/> , слід із ним поріднитися <g/> ; серед простолюддя скоріше натрапиш на вірну <g/> , щиру й живу людину <g/> , ніж серед панів <g/> ; у простих людей є ще щира дружба <g/> , є любов <g/> , якої не схитнуть ніякі рахунки та відносини <g/> » <g/> .
doc#27 <p> Дуже важко укласти всі Кулішеві суперечності <g/> , його життьові метання і його взаємозаперечні характеристики людей <g/> , суспільних груп і явищ у Прокрустове ложе соціологічних схем взагалі <g/> , а буржуазности і націоналізму зокрема <g/> .
doc#27 Та проте <g/> , хоч яке прикре враження роблять останні писання Кулішеві <g/> , повні якоїсь сліпої пристрасти <g/> , навіяні злобою <g/> , не- толеранцією <g/> , ненавистю до людей — і все те в ім'я якоїсь дивно понятої культури <g/> , — все таки для історика власне та хиткість Кулішева <g/> , ота пристрасть <g/> , оте вічне шукання якихось нових ідеалів <g/> , нових богів і нової віри лишиться характерним і навіть симпатичним об'явом його великого <g/> , хоч недужого духу <g/> » ' <g/> . </p>
doc#28 <p> Книжного в Миколи Зерова так багато <g/> , що часом він існуюче прирівнює до штучно зробленого <g/> , ніби справді дійсне – це не світ людей і природи <g/> , а світ книжок і уявлень <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Дивись <g/> , дивись <g/> » <g/> ) </p><p> Серед таких людей дні стають « <g/> скупі і сірі <g/> » <g/> , « <g/> в небі не горять огні <g/> » – бо « <g/> кругом старці й каліки <g/> , і обідніло серце вкрай <g/> » ( <g/> « <g/> Коли летять <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 А то зовсім несподівано з'явиться заперечення міста <g/> , де </p><p> Тіні людей і камінь – </p><p> Важко моїм очам – </p><p> ( <g/> « <g/> Тіні людей <g/> » <g/> ) </p><p> природне в якогонебудь поета села <g/> , але дивне в такого міського поета <g/> , як ( <g/> Пилипович <g/> .
doc#28 – « <g/> Тіні людей <g/> » тощо <g/> ) <g/> .
doc#28 <p> Десь пролетіла бджола <g/> , — </p><p> Славлю і квіти і мед — і т. д. </p><p> Але той спосіб сприйняття світу <g/> , що тут так неприховано виявлений <g/> , у складнішій формі можна відчути і в таких поезіях <g/> , як « <g/> Тіні людей <g/> » <g/> , « <g/> Заклинаю вітер <g/> » <g/> , « <g/> Коли почую <g/> » <g/> , « <g/> Розпорошивши снігову примару <g/> » <g/> , « <g/> Вмовляє ніч <g/> » <g/> , « <g/> Це призначив <g/> » ( <g/> де зміни поетового настрою спричиняють зразу і зміни в об'єктивному світі <g/> ) тощо <g/> .
doc#29 Те <g/> , що вони робили в малому колі й обмежено <g/> , ширше проносили Хвильовий і його однодумці й товариші <g/> ; і хоч робилось це зашифровано ( <g/> як тепер щодо Хвильового розкопує Леонид Плющ <g/> ) <g/> , зрозуміти без цього всю поведінку тих людей неможливо <g/> . </p>
doc#30 <p> А щодо того <g/> , щоб щось лишалося <g/> , хоч не навіки <g/> , а хоч на п'ятирічку <g/> , то форґет іт9. Скільки людей читає <g/> , приміром <g/> , Анакреонта або Еразма Роттердамського <g/> ?
doc#31 Від російської літератури <g/> , від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати <g/> » <g/> , « <g/> Наша орієнтація — на західноевропейське мистецтво <g/> » <g/> , « <g/> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства <g/> » <g/> , « <g/> Майбутнє за моєю молодою нацією і за моєю молодою клясою <g/> » <g/> , « <g/> За відважних і вольових людей <g/> » — ці чіпкі гасла відомі кожному <g/> .
doc#31 » — і переходить до висновку про те <g/> , що « <g/> необхідно утворити при редакціях журналів і газет контрольні секції з людей ідеологічно витриманих <g/> , цілком розуміючих вимоги щодо пролетарської творчости <g/> , які б контролювали б [ <g/> так <g/> !
doc#31 Що для розвитку фавстіянського типу людей становище в країні треба докорінно змінити <g/> . </p>
doc#32 Тверезістю в поведінці <g/> , умінням добирати людей — він був <g/> , сказати б <g/> , східняцьким Кубійовичем <g/> ; але він добре розумівся на своїх колеґах і вмів ними керувати — це тут потрібне слово <g/> .
doc#32 Своєю вольовістю він різнився від своїх людей <g/> , які були більшою чи меншою мірою вражені пер-ґюнтівським комплексом — обійди по кривій <g/> ; збережи святий вогник <g/> , — але в душі <g/> . </p>
doc#32 Більшість людей працювали прибиральниками в установах і чистіями публічних відходків <g/> .
doc#33 Антисільським був Семенко в своєму оспівуванні міста <g/> , трамваїв <g/> , каварень і машини <g/> ; неоклясицизм <g/> , у полоні міських білоколонних див і університетської мудрости <g/> ; Хвильовий <g/> , закоханий у вічно плинні арабески неугавного міського руху <g/> ; Яновський <g/> , що писав у « <g/> Майстрові корабля <g/> » <g/> : « <g/> Ти може думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки <g/> ?
doc#33 Але він уже спостерігає <g/> , жадібно <g/> , захланно <g/> , пристрасно навколишнє життя <g/> , людей у місті <g/> .
doc#33 ) писав свою повість про людей <g/> » <g/> . </p>