Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 походів Яна Жижки до самоспаленого вже майже за нас Яна Палаха <g/> , чиє місце самострати пражани
doc#0 , в обставинах американської байдужости ( <g/> за гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом —
doc#0 до рідного села Пришийкобиліхвоста ( <g/> за найновішим правописом Пришийкобилі- хвіста <g/> )
doc#1 здобутків <g/> , а більш пильна аналіза покаже <g/> , що за позірним хаосом криється незвичайне
doc#1 чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів
doc#1 відомо <g/> , Т. Шевченко навіть не пробував братися за нього ще раз Даремно також шукати в цьому
doc#1 Всевишньому стає неминучим <g/> ? Що криється за образом босоногої дівчини — тема майбутньої
doc#1 покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів до смерти і котрий зовсім не
doc#1 , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> ,
doc#1 життя усі теми и проблеми попередніх років одна за одною були переглянуті <g/> , передумані й
doc#1 січнем і лютим <g/> , видно <g/> , як переживає він за розповсюдження « <g/> Букваря <g/> » <g/> . Звичайно <g/> , різниця
doc#1 з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і
doc#1 в усіх лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , за якого запанують братня любов і справедливість
doc#1 що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> . Російський пейзаж навпаки — нічний
doc#1 періодом після заслання <g/> , був навіть коротший за будь-який інший <g/> , бо тривав трохи більше року <g/> .
doc#2 контрасти зеленого і червоного аж горять <g/> , а за всім виразний психологічний підтекст
doc#2 іншим почуттям <g/> , над усіма панує одне — мста <g/> , око за око <g/> , один з двох мусить упасти <g/> , і єдина насолода
doc#2 і ікластих ритмів сховала Лятуринська за цією нібито безпорадністю і який свій світ
doc#2 чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає
doc#2 світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .