This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | походів Яна Жижки до самоспаленого вже майже | за | нас Яна Палаха <g/> , чиє місце самострати пражани |
doc#0 | , в обставинах американської байдужости ( <g/> | за | гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом — |
doc#0 | до рідного села Пришийкобиліхвоста ( <g/> | за | найновішим правописом Пришийкобилі- хвіста <g/> ) |
doc#1 | здобутків <g/> , а більш пильна аналіза покаже <g/> , що | за | позірним хаосом криється незвичайне |
doc#1 | чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> | за | підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів |
doc#1 | відомо <g/> , Т. Шевченко навіть не пробував братися | за | нього ще раз Даремно також шукати в цьому |
doc#1 | Всевишньому стає неминучим <g/> ? Що криється | за | образом босоногої дівчини — тема майбутньої |
doc#1 | покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь | за | десять днів до смерти і котрий зовсім не |
doc#1 | , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані | за | схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , |
doc#1 | життя усі теми и проблеми попередніх років одна | за | одною були переглянуті <g/> , передумані й |
doc#1 | січнем і лютим <g/> , видно <g/> , як переживає він | за | розповсюдження « <g/> Букваря <g/> » <g/> . Звичайно <g/> , різниця |
doc#1 | з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть | за | " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і |
doc#1 | в усіх лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , | за | якого запанують братня любов і справедливість |
doc#1 | що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається | за | хмари <g/> . Російський пейзаж навпаки — нічний |
doc#1 | періодом після заслання <g/> , був навіть коротший | за | будь-який інший <g/> , бо тривав трохи більше року <g/> . |
doc#2 | контрасти зеленого і червоного аж горять <g/> , а | за | всім виразний психологічний підтекст |
doc#2 | іншим почуттям <g/> , над усіма панує одне — мста <g/> , око | за | око <g/> , один з двох мусить упасти <g/> , і єдина насолода |
doc#2 | і ікластих ритмів сховала Лятуринська | за | цією нібито безпорадністю і який свій світ |
doc#2 | чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б | за | таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає |
doc#2 | світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , | за | законами мови має узгоджуватися присудок <g/> . |