Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#11 Є <g/> , виходить <g/> , два відмінні сплески води <g/> , — регулярний <g/> , на причалах вапоретто <g/> , зручний і занудний <g/> , — і другий <g/> , дикий <g/> , позначений божевіллям хаосу й зникомости <g/> , — у романі <g/> .
doc#11 <p> Так <g/> , є два типи сплеску води у Венеції <g/> .
doc#12 Літери щ і ї завжди позначають два звуки <g/> : шч і йі <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) коли перша основа — числівник один або два <g/> , напр <g/> .
doc#12 З розділкою вони пишуться коли зберігається два окремі <g/> , наголоси <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 7. Щоб розмежувати два поставлені поруч поняття <g/> , напр <g/> .
doc#13 Шукати аналогій у власному емігрантському житті дійшлому критикові буде важко <g/> , бож у Криму не було ані власних будиночків на два поверхи <g/> , ані автомобілів <g/> , ані акваріюмів з золотими рибками <g/> …
doc#14 Але на місці Лесича я б переставив місцями два цикли його віршів <g/> .
doc#15 Еще шаг <g/> , два <g/> , вот стена <g/> .
doc#15 <p> Перші два видання « <g/> Русского синтаксиса в научном освещении <g/> » ( <g/> 1914 і 1920 р. <g/> ) Пєшковського <g/> , як уже відзначено <g/> , не знають ні поняття називного речення <g/> , ні прикладів на нього <g/> , обмежуючися на тому ж прикладі ребенок <g/> !
doc#15 Якщо перші два ми знайдемо і в Шахматова ( <g/> без відповідних назв <g/> ) - екзистенціяльні з докладною характеристикою і великою кількістю прикладів <g/> , а вказівні-в натяку <g/> , то власне називні встановлені саме Пєшковським для назв книжок <g/> , вивісок <g/> , написів на будинках <g/> , оголошень <g/> .
doc#15 Останні два типи являють собою деталізацію екзистенціяльних номінативних речень Пєшковського <g/> , деталізацію <g/> , проведену за семантично-функціональними ознаками <g/> .
doc#15 як неповне речення <g/> , а дальший текст-як два називні речення <g/> , хоч довести цього категорично <g/> , звісно <g/> , не можна <g/> . </p>
doc#15 Тільки наявність дальших безперечно предикативних прикметників глибоке <g/> , просторе та широке <g/> , з якими два перші прикметники становлять ряд <g/> , примушує з певністю вважати їх за присудки <g/> . </p>
doc#16 Грубо беручи <g/> , можна сказати <g/> , що є у нас два розуміння націоналізму <g/> : українське і донцовське <g/> .
doc#18 В дійсності <g/> , одначе <g/> , зв'язок цих творів з « <g/> Мойсеєм <g/> » глибокий <g/> , і два прозові твори кидають світло на проблематику <g/> , філософію <g/> , образи і настрої поеми <g/> . </p>
doc#18 Звукове оркестрування вірша теж приглушене — звукові повтори звичайно не виходять поза два <g/> , але тим дійовіші вони в своїй аскетичності <g/> : « <g/> А в руках їх міШКи ШКіряні <g/> » ( <g/> III <g/> ) <g/> , « <g/> Заговорить СТРашніше СТо Раз ( <g/> IV <g/> ) » і т. п. Усі ці проблеми вимагають спеціяльного дослідження <g/> , і завдання цих зауваг тільки прикликати зацікавлення дослідників до ритміки « <g/> Мойсея <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Але так чи так <g/> , « <g/> Козачий кістяк <g/> » і « <g/> Заповіт засланця <g/> » — це два полюси його громадської поезії <g/> , і між ними двома вона вся пролягає <g/> .