Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Антоній узяв був на себе образ Франсуа Війона <g/> , — з нього вийшов би Кирило Тур <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#8 Але все одно він не міг би повністю виявити себе в нашому суспільстві <g/> , як свого часу не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров писав <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плянів і великих підприємств без матеріяльної бази <g/> » <g/> . </p>
doc#8 Та в міру того <g/> , як ітимуть роки <g/> , чимраз більше відкриватиметься в ньому нащадкам другий елемент його <g/> , той елемент <g/> , що я назвав би його дитячим <g/> , або <g/> , коли хочете <g/> , сковородинським <g/> .
doc#9 Думаю <g/> , що з повним правом міг би я присвятити свою працю його пам'яті <g/> .
doc#9 Бо проти цього говорив би і загальний далеко не приязний кінець кінцем характер стосунків поета з Лукашевичем <g/> , і той факт <g/> , головне <g/> , що аналіза мови « <g/> Кобзаря <g/> » <g/> , скільки можна бачити <g/> , не виявляє жадних прямих слідів інтересу Шевченка до галицької лексики <g/> . </p>
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , практично в цей період галицьких впливів на літературну мову Великої України майже нема <g/> , увесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України — хоч <g/> , безперечно <g/> , засвоєння це не могло відбутися до кінця в умовах хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , отже <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки частково <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , основний критерій оцінки елементів при будуванні цієї літературної мови — відрубність від інших мов <g/> , окремішність <g/> , своєрідність за всяку ціну <g/> , хоч би ці варіянти й не вкладалися в єдину систему <g/> .
doc#9 Але все-таки об'єктивно він таким провідником почасти був — і тому не випадково <g/> , що його ім'я написали згодом на своєму прапорі деякі безперечні прихильники галицьких мовних впливів <g/> , — як-от хоч би Олена Пчілка <g/> , про що мова ще буде далі <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Ждав би я мов воїн у стражниці <g/> » ( <g/> І <g/> , 353 <g/> ; польонізм <g/> ?
doc#9 <p> Тільки в дуже небагатьох випадках можна висунути припущення <g/> , що П. Куліш те чи те слово міг сам безпосередньо позичити з галицьких говірок <g/> , зокрема гірських <g/> , хоча безперечно <g/> , що при ближчому знайомстві з ними він знайшов би там багатющий матеріал <g/> , відповідний до його програми архаїзації мови <g/> .
doc#9 <p> Нам можуть сказати <g/> , що цю останню ролю слід би приписати Т. Шевченкові <g/> , а не П. Кулішеві <g/> .
doc#9 А далі він його деталізує <g/> : « <g/> Книжний літературний український язик повинен вироЄРлюватись на ґрунті живого сільського язика <g/> , вигрібаючи з його мови термінологію <g/> , зміняючи суфікси <g/> , приставляючи їх до кореня народного язика <g/> ; він не повинен шукати нових слів в інших слов'янських язиках <g/> , хоч би і в церковнослов'янському <g/> , а розвиватись на основі народних українських вимов <g/> : наддніпрянської <g/> , галицької <g/> , поліської <g/> , навіть чорноруської ( <g/> коло Вільна <g/> ) і білоруської ( <g/> коло Могилева <g/> , Мінська та Вітебська <g/> ) <g/> , котрі мають один спільний з українським лексикон слів <g/> .
doc#9 <p> До того ж не треба думати <g/> , що всі тогочасні діячі слова з Великої України тільки об'єктивно й більш-менш позасвідомо провадили галицькі мовні впливи <g/> , так би мовити <g/> , пасивно їх сприймаючи й пасивно <g/> , мимоволі включаючи їх до свого мовного вжитку <g/> .
doc#9 А повістярство <g/> , окрім прямої своєї користи <g/> , пригодилось би ще й тим <g/> , що піддавало б галичанам сирого <g/> , первісткового язикового матеріялу для літературно-наукового обробляння нашої речі <g/> .
doc#9 А хто дотепніший <g/> , то зумів би і в повістях своїх зужиткувати " <g/> літературно <g/> " обробленої мови <g/> .
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#9 Взяти з цього погляду хоч би згадувану вже повість « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , де всі головні дійові особи - інтелігенція з Лівобережжя і де тимчасом зустрічаємо такі слова <g/> , як відчит — реферат ( <g/> « <g/> Виступили прилюдно з науковим відчитом <g/> » — 305 <g/> ) 3 <g/> , тручатися ( <g/> « <g/> Спішно йдуть поодинокі особи <g/> , тручаються цілі громадки <g/> » — 303 <g/> ) <g/> , равлик ( <g/> « <g/> Раїса наложила в сіточку тих равликів <g/> » — 302 <g/> ) <g/> , сестриниця ( <g/> « <g/> Мов би не сестриниця <g/> , а дочка ваша <g/> » — 351 <g/> ) і багато інших <g/> , навіть такі граматичні форми <g/> , як складений перфект ( <g/> « <g/> бачилисьте