Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я гортав журнал за журналом за своїм столом у книгозбірні НТШ <g/> , що їх приносив мені цілими паками Дорошенко ( <g/> який сам ставився до галичан і галичанства дуже скептично й іронічно <g/> ) <g/> , намагаючися схопити глибшу суть розбіжностей у мовних дискусіях <g/> , збережених на сторінках « <g/> Зорі <g/> » <g/> , катеринославських « <g/> Дніпрових хвиль <g/> » та інших давно забутих видань <g/> ; бо ці мовні дискусії тонули в дрібницях <g/> , непотрібних або кривотлумачених поясненнях <g/> , як це типово для всіх тих випадків <g/> , коли люди без мовознавчої освіти беруться розв'язувати проблеми мови <g/> .
doc#81 Я гостро пережив окупацію Галичини в вересні 1939 року <g/> .
doc#84 — він не залежить від бюра погоди <g/> . </p><p> І тут мій друг-хвильовист каже <g/> : </p><p> — Я дивуюся <g/> , я не розумію <g/> , як ви приймаєте таку добу <g/> . Ви і ваш
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Я до неї привикла <g/> » ( <g/> Тоб <g/> .
doc#46 ) Я довідався про це тільки зі спогадів Самчука <g/> , опублікованих аж 1979 року <g/> , коли все це було вже стародавньою історією <g/> .
doc#92 Я доходив відчаю <g/> .
doc#81 Я доїздив трамваєм <g/> , минав перший парк з його плеканими каштановими алеями і клюмбами <g/> , з його буфетом <g/> , у ті роки переважно порожнім <g/> , минав другий парк <g/> , з дещо молодшими деревами <g/> , а серед них моїми улюбленими білостовбурними березами <g/> , і розкладався в третьому ( <g/> так вони звалися за чергою насадження <g/> ) <g/> , де вже алей майже не було <g/> , а тільки стежки і де наслідувано гаї Слобожанщини <g/> .
doc#20 Я друкувався в багатьох фахових виданнях різних країн <g/> , Юркові публікації були майже виключно українські <g/> , з деяким виходом у польські <g/> , а якщо англомовні <g/> , то через канали фундацій <g/> , заснованих спеціально для праці з іміґрантами <g/> . </p>
doc#24 Народ усвідомив свою життєву силу ( <g/> « <g/> Я дужий народ <g/> , я — молодий <g/> !
doc#81 Я думав <g/> , що Гаврилів буде вимагати <g/> , щоб я таки їхав до Амвросіївки <g/> , але він сприйняв мою заяву без хвилювання і лише сказав <g/> : </p><p> — Гаразд <g/> , можете не їхати <g/> , але я не можу підшукати Вам працю в Харкові <g/> .
doc#81 <p> Я думав <g/> , що тепер Григор'їв скаже мені <g/> , що нічого подібного нема <g/> , викладачів вони мають і нікого не шукають <g/> .
doc#67 <p> Я думаю <g/> , вже можна побачити <g/> , що я хочу сказати <g/> .
doc#101 Я думаю <g/> , що не дуже вдавалося <g/> .
doc#81 Я дістав кращу « <g/> посаду <g/> » — в самій міській управі <g/> .
doc#36 ( <g/> 6 серпня 1884 року в листі до М. Камінського Ґе пише <g/> : « <g/> Я ж газет не одержую <g/> .
doc#30 <p> Буду радий почути <g/> , що з Вашим Т. Г. Я ж мало-мало не вийшов у його хрищені батьки <g/> . </p>
doc#81 Я жив добрий десяток років у країні <g/> , де Тичина <g/> , Рильський <g/> , Бажан і леµіони менших змагалися в одах на честь Сталіна <g/> .
doc#81 Я жив під страхом <g/> , що можуть викрити моє приховуване « <g/> соціяльне походження <g/> » з усіма з цього катастрофічними наслідками <g/> .
doc#28 <p> Я з землею зрісся – не вирну <g/> , </p><p> тільки чую під спів бджоли <g/> , </p><p> як ремиґають сумирно </p><p> десь на стерні воли <g/> . </p>
doc#81 Я забув свій туристичний маршрут і подався за нею <g/> .