Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Він твердив <g/> , що галичанам легше перевчитися літературної мови <g/> , бо вони мають українське шкільництво <g/> , бо в них спонукою до праці над перебудовою літературної мови може бути національна свідомість <g/> , розвинена в них більше <g/> , ніж — масово беручи — на Великій Україні <g/> . </p>
doc#9 <p> Навпаки <g/> , на Великій Україні народ великою мірою помосковщений <g/> , і його ще треба привчати до української книжки й газети <g/> , а головним збудником інтересу до українського друкованого слова може бути його рідкість і цілковита зрозумілість <g/> . </p>
doc#9 Основний ідейний рушій брошури Модеста Левицького можна зформулювати такими його словами <g/> : « <g/> Коли ми тепер і негайно не подбаємо <g/> , щоб затерти і знищити ту прикру різницю ( <g/> галицької і великоукраїнської літературної мови <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , то <g/> , не дай Боже <g/> , доживемо до того сумного явища <g/> , що колись буде дві українські літературні мови <g/> »3. </p><p> Нарешті <g/> , І. Верхратський у своєму відгуку на дискусію підкреслював першорядну вагу великоукраїнських елементів для розвитку української літературної мови <g/> : « <g/> Писателів <g/> , на Україні живучих <g/> , лично зовсім не знаю <g/> .
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Відзначу нарешті досить послідовне вживання прикметника-займенника цілий відповідно до використовуваного на Східній Україні ввесь і прикметника одинокий відповідно до вживаного далі на схід єдиний ( <g/> « <g/> З одинокої на ціле татарське село кав'ярні <g/> » — « <g/> На камені <g/> » <g/> , 3 <g/> ; « <g/> Ціла подія живо стояла перед очима <g/> » — « <g/> Поєдинок <g/> » <g/> , 21 <g/> ; « <g/> Обіймав ними ( <g/> очима <g/> .
doc#9 Любив уживати мало відомі на Україні вирази й трохи тим сам милувався <g/> .
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Питанна <g/> , що стає в зв'язку з цим <g/> , про вплив " <g/> галичанщини <g/> " <g/> , колись таке живе і гостре <g/> , перепадає в нашій пресі на Україні наддніпрянській <g/> .
doc#9 <p> Уже цих небагатьох фактів — а їх було далеко більше — досить <g/> , щоб побачити <g/> , що всупереч замкненості політичного кордону з Галичиною <g/> , галицькі мовні впливи в цей період якщо не надто збільшуються кількісно <g/> , то помітно розростаються і закорінюються в мовній свідомості чимраз більшого числа мовців на Великій Україні <g/> .
doc#9 Характеристична з цього погляду та диференціяція значень <g/> , яка накреслюється між наголосовими паронімами — традиційним прошу і принесеним з Галичини прошу на Великій Україні <g/> .
doc#9 Іноді це <g/> , видно <g/> , відчував і сам І. Нечуй-Левицький <g/> ; чи не з цих причин він у « <g/> Кривому дзеркалі української мови <g/> » заступником слова перешкода подав завада <g/> , тоді як у « <g/> Сьогочасній часописній мові на Україні <g/> » в цій ролі фігурувало слово притичина <g/> .
doc#9 Можна думати <g/> , що вагання в наголосі деяких слів цієї категорії <g/> , яке тепер є в українській літературній мові <g/> , як її вживають на Великій Україні <g/> , посилене ( <g/> але не спричинене <g/> !
doc#9 Але тепер єдино можливий наголос цього слова не тільки в Галичині <g/> , а і на Великій Україні — наприростковий <g/> : уряд <g/> . </p>
doc#9 <p> Г. Фонетика й морфологія </p><p> У фонетично-морфологічній системі сучасної української літературної мови рис <g/> , узятих безпосередньо з західноукраїнських говірок при відсутності їх на Великій Україні <g/> , дуже мало <g/> .
doc#9 Одначе треба зауважити <g/> , що за винятком « <g/> правила дев'ятки <g/> » всі ці правила правопису не защепилися на Великій Україні ні на письмі ( <g/> правопис 1927—1928 рр <g/> .
doc#9 Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б <g/> , між іншим <g/> , повернення конструктивних сил <g/> , що мають у своїй мові деякі галицькі елементи <g/> .
doc#9 У новій Україні людність повинна буде однаково підносити культуру своєї мови <g/> .
doc#9 Сила оголосила українське слово поза законом у підросійській Україні <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , тут потрібна крайня обережність <g/> , бо все це робилося б поза народним ґрунтом <g/> , а отже <g/> , означало б відрив « <g/> закордонної <g/> » української літературної мови від питомої <g/> , відрив мови національної інтелігенції ( <g/> поскільки вона скупчена переважно в еміграції <g/> ) від мови народу на Великій Україні <g/> , сіяло б відрубність між окремими групами українців <g/> .