Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 в хату спочивать <g/> … </p><p> Весела хата <g/> , щоб ти знала <g/> ! <g/> . <g/> . </p><p> І знову <g/> : </p><p> Поки огонь не захолонув <g/> , </p><p> Ходімо лучче до
doc#1 <p> Та каламутную </p><p> Перепливем <g/> , перенесем </p><p> І Славу святую — </p><p> Молодую <g/> , безвічную <g/> . </p><p> Dance
doc#1 , передумані й осмислені по-іншому <g/> . І всюди цей процес перегляду і переосмислення
doc#1 , незрівнянних у своїй жорстокості <g/> : </p><p> Не втечете </p><p> І не сховаєтеся <g/> : всюди </p><p> Вас найде правда-мста <g/> … </p>
doc#1 світу <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги <g/> , й кораблі </p><p> І всі добра землі <g/> , — </p><p> тим самим
doc#1 очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги <g/> , й кораблі </p><p> І всі добра землі <g/> , — </p><p> тим самим залишаючи людству
doc#1 і сліпий натовп <g/> : </p><p> Повинна буть <g/> , бо сонце стане <g/> , </p><p> І осквернену землю спалить <g/> . </p><p> Якщо в « <g/> Осії <g/> . Глава
doc#1 у своїх мріях і думах <g/> , а апостола правди і науки <g/> : </p><p> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> . </p><p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p>
doc#1 , а апостола правди і науки <g/> : </p><p> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> . </p><p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не йде </p>
doc#1 зміна соціяльного устрою прийде і без сокири <g/> : </p><p> І без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий
doc#1 Тече вода з-під явора <g/> » від 7 листопада 1860 р. <g/> ) <g/> . І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це
doc#1 раніше <g/> . Він продовжує думку про парості <g/> : </p><p> І виростуть <g/> ; і без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p>
doc#1 , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> . І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він
doc#1 цілком ясно зформульовані в його « <g/> посланії <g/> » « <g/> І мертвим <g/> , і живим <g/> , і ненарожденним землякам
doc#2 про весну колишню <g/> , </p><p> Любов вціловує в слова </p><p> І випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p><p> А
doc#2 цілости — ріжучий антиестетичний дисонанс <g/> . І тільки по хвилині роздуму стає ясно <g/> , скільки в
doc#2 , така людина <g/> , відтворена на княжій емалі <g/> . І може б ми й повірили в тільки історичність цієї
doc#2 вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> . І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> ,
doc#2 постіль білу мати <g/> , </p><p> оберігатиме чуй-сон <g/> . </p><p> І не надивиться <g/> , либонь <g/> , </p><p> на вроду сина парубочу <g/> , </p>
doc#2 вроду сина парубочу <g/> , </p><p> і не натішиться досхочу <g/> . </p><p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> ,