Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 <p> Правда <g/> , в протилежність Ваєтові або й Дамбі <g/> , Курилик не тільки підкреслено оперує площинами <g/> , а й використовує їхню гру для висловлення свого світогляду <g/> , для пропаганди своїх ідей <g/> , перше — завжди <g/> , друге — часто <g/> .
doc#6 Знищені скоро після їхнього виконання за <g/> , мовляв <g/> , невідповідність вимогам соціялістичного реалізму і порядком ліквідації школи Михайла Бойчука <g/> , як нібито націоналістичної <g/> , ці фрески ледве чи могли бути відомі Куриликові <g/> , навіть у репродукціях <g/> .
doc#7 Прапори ці <g/> , певна річ <g/> , повинні мати їхні партійні барви <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#7 Просто пооббивати ці гачки зі слів <g/> , вивести їх цілком із автоматизму їхніх зв'язків — означало б перестати писати українською мовою <g/> .
doc#7 Подруге <g/> , і головне <g/> , підносилася вага слів і їхнього значення <g/> .
doc#8 Це було спільне в нього з неоклясиками <g/> , що з ними він приятелював і їхнім прагненням співчував <g/> .
doc#9 <p> Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів зокрема <g/> , з тим щоб потім <g/> , підбивши підсумки <g/> , окреслити синхронно <g/> , які ж галицькі елементи сприйняті й засвоєні сучасною українською літературною мовою і яка їхня питома вага <g/> , а почасти й накреслити деякі ймовірні перспективи <g/> . </p>
doc#9 ; « <g/> Наші Московські і Петербурськії ( <g/> газети викреслено <g/> ) часописі <g/> » <g/> ; « <g/> почав усім силком нав'язувати та накидат <g/> » тощо3. Але анекдотичні постаті Карпенків аж ніяк не були впливові <g/> , а їхні « <g/> галичанизми <g/> » ледве чи виходили за межі підроблення під смак адресатів <g/> . </p>
doc#9 В міру того <g/> , як цей стихійний у тих умовах процес збільшення розбіжности усвідомлювався <g/> , в українській громадськості поступово оформлюється два табори <g/> : прихильників галицьких елементів у мові й їхніх супротивників <g/> .
doc#9 <p> Діяльність Олени Пчілки і М. Старицького з їхніми прихильниками популяризувала на Великій Україні деякі здобутки галицької літературної мови цих років <g/> .
doc#9 <p> Той самий метод тверезої оцінки мовних впливів в їхній зумовленості загальним станом літературної мови в різних частинах України залежно від суспільно-політичного стану цих українських земель <g/> , застосований І. Кокорудзом до оцінки тогочасного стану української мови <g/> , А. Кримський прикладає до характеристики минулого літературної мови і до прогнози її майбутнього <g/> .
doc#9 тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#9 Вона була пересторогою галичанам щодо їхніх екстремізмів у запровадженні галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> , а великоукраїнцям — щодо нетолерантного ставлення їх до галицьких впливів на літературну мову <g/> .
doc#9 Тому їхнє враження відмови галичан і те <g/> , що вони самі з неї практично сприйняли <g/> , легко передавалося іншим членам української суспільности <g/> , які може самі в Галичині й не бували <g/> . </p>
doc#9 Коли в гуртках молоді з'являлися поважні вже політичні діячі — члени РУП або інших партій і приносили сприйняті в Галичині мовні звороти <g/> , то не дивно <g/> , що революціонери-неофіти <g/> , для яких професіонали партійної роботи <g/> , що приїхали з-за кордону <g/> , природно <g/> , були оточені авреолею героїчности <g/> , наслідували все <g/> , що схоплювало їхнє вухо <g/> , не завжди навіть здаючи собі справу <g/> , що вони засвоюють саме галицькі мовні елементи <g/> .
doc#9 Поскільки це можливо <g/> , її можна вкласти в такі головніші твердження <g/> : </p><p> 1. Українська літературна мова руйнується заходами чи то галичан <g/> , чи то їхнього знаряддя — проф <g/> .
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#9 Це була їхня програма <g/> »xi <g/> . </p>