Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 факту зовсім не песимістичну прогнозу <g/> : « <g/> Та в мене є надія <g/> , що наша літературна мова як молоде вино
doc#9 боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище
doc#9 . квіток <g/> » <g/> , І <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; розумниця ( <g/> « <g/> Оксаночка у мене розумниця <g/> » — « <g/> Бояриня <g/> » <g/> , VIII <g/> , 121 <g/> ) <g/> ; відповідь
doc#9 вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом
doc#9 романтиків <g/> , але рамки цієї статті обмежують мене до самої постави питання <g/> . </p><p> Творчість Шевченка
doc#10 ) <g/> . О.Оглоблин ( <g/> лист до мене з 27. 12. 1952 <g/> ) припускає <g/> , що в Козельці Ганцов
doc#10 Ганцова дуже позитивно <g/> . Фасмер пише в листі до мене з 10 січня 1953 р. <g/> : “ <g/> Я його високо цінив науково і
doc#10 викликаний з Кілю до Берліну ( <g/> Лист Чикаленка до мене з 26 жовтня 1952 р. — пор <g/> . Звіт СВУ <g/> , 176 <g/> ) <g/> . </p><p> На
doc#10 не доходив до реалізації програми Щерби <g/> : “ <g/> Мене цікавить лише те <g/> , як почувають і думають мовці <g/> ”
doc#11 ) Кундера написав просто по-французьки <g/> , а до мене вона втрапила менше <g/> , ніж за рік <g/> , в англійському
doc#11 братстві змагунів проти застою й рутини <g/> . Алеж мене вони самі заохочують до непоштивосте й виклику
doc#12 знак оклику ( <g/> див <g/> . VIII Б 2 <g/> ) <g/> , напр <g/> . <g/> : “ <g/> Порадь мене <g/> , мій предку староденний <g/> , як людський вік
doc#12 , напр <g/> . <g/> : „Гей <g/> , музо <g/> , панночко цнотлива <g/> , ходи до мене погостить <g/> ! “ ( <g/> Котляревський <g/> ) <g/> . </p><p> Але після
doc#12 ! Мені ген то снилася одна <g/> … Вона все сміється до мене <g/> … та й каже <g/> : „Гандзю <g/> : куку <g/> ! “ А я кажу <g/> : „Я тут <g/> ! “ (
doc#14 витрушують бліх <g/> . </p><p> А Україна <g/> , — спитають мене <g/> ? Адже вона така ж обов'язкова в еміграційній
doc#15 , в спідничині пістрьовенькій <g/> , - меншенькі мене <g/> . ( <g/> А. Тесленко <g/> , « <g/> Немає матусі <g/> » <g/> ) </p><p> Скинув він
doc#15 і прийнятну форму <g/> . В цьому переконують мене не тільки власні спостереження і не тільки
doc#15 серце боязливе </p><p> Стрепенеться <g/> , як рибонька <g/> , і мене згадає <g/> … </p><p> Слово моє <g/> , сльози мої <g/> , раю ти мій <g/> , раю <g/> ! </p><p> (
doc#15 ) </p><p> Було говорю одно <g/> , а роблю друге <g/> : за це називали мене двуличним <g/> . Дурні <g/> , </p><p> дурні <g/> ! Хіба ж як говориш про
doc#16 автора статті ( <g/> Юрія Косача <g/> . - Ю. Ш. <g/> ) цікавить мене <g/> » <g/> . Одначе наступну фразу він уже присвячує