Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 <p> Ще виразніше програма Шевченкова виявляється на вищих поверхах поетичної конструкції — словосполучення <g/> , образи <g/> .
doc#26 <p> Історії суржика чи суржиків на Україні ще не написано <g/> .
doc#26 Ближче до теми теперішньої нашої мови <g/> , на Україні <g/> , і зокрема в історії літератури української <g/> , ці погляди знайшли свій вислів у писаннях Миколи Зерова <g/> , Агапія Шамрая <g/> , Олександра Білецького <g/> , ще кількох одиниць <g/> , але тільки одиниць <g/> , до того ж одиниць <g/> , більшість яких була примушена замовкнути назавжди або на довгі роки <g/> .
doc#26 Першим <g/> , тим <g/> , що любили народ і служили йому <g/> , належить пошана як мученикам за народню справу <g/> , другі підлягають засудові <g/> , хоч — і тут Єфремов з його лібералізмом <g/> , правда <g/> , підфарбованим у кольори новітнього Савонаролі <g/> , все таки кращий від тих його наступників <g/> , які воліли про ненародніх ( <g/> які тоді зробилися ще й антинародніми <g/> ) взагалі не згадувати <g/> , покарати їх за їхні гріхи прокляттям замовчування <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Будівникові <g/> » <g/> ) </p><p> І тоді поет гордовито певний <g/> , що Київ ще житиме новим і високим життям <g/> , бо </p><p> Живе життя і силу ще таїть </p><p> Оця гора зелена і дрімлива <g/> , </p><p> Ця золотом цвяхована блакить <g/> . </p>
doc#28 А далі <g/> , ще несподіваніше <g/> , з'являються мотиви апології степів і степової сили <g/> , степової землі <g/> , що за зовнішнім спокоєм ховає потенцію невгавної боротьби ( <g/> « <g/> Ніч <g/> , як циганка <g/> » <g/> ) – мотиви <g/> , що глухо перегукуються вже з ідейною концепцією Миколи Хвильового – і цілком відводять від ґастевського космізму-індустріялізму <g/> . </p>
doc#28 Поезію « <g/> На поталу камінним кригам <g/> » можна розуміти як скаргу на свою самотність <g/> , а можна – як чаяння національного відродження країни <g/> ; ще многопляновіша <g/> , ще суб'єктивніша поезія « <g/> Хилиться сумно <g/> » <g/> , що її можна сприймати і як пейзаж <g/> , і як картину похорону <g/> , і як революційну поезію <g/> .
doc#30 Се все вже не для дітей7. А Плющ мене просто потряс ( <g/> чи потрусив <g/> ) <g/> , не даремно я його витягав з пост-божевільні8. Може ще буде справді добрий журнал <g/> .
doc#30 Ще спасибі долі <g/> , що запах цей досяг Вашого сприйняття під знаком зодіяка Шевченковим <g/> , а не Франковим13. Бо реакції в нас уповільнені <g/> , і це робить життя трохи легшим <g/> .
doc#30 А замовлення — став я думати й гадати про ще не осягнену Проблематику <g/> , — ну <g/> , от тевтонці <g/> , а от подолання проблеми сексу <g/> , а я собі й думаю <g/> , — не « <g/> опрацьовується <g/> » в нас проблема смерти <g/> .
doc#30 А ще й морським повітрям на суходолі <g/> . </p>
doc#31 <p> Тоді ж таки <g/> , ще в травні 1925 р. <g/> , підтрим Хвильовому прийшов з Академії Наук у Києві <g/> .
doc#31 Те <g/> , що офіційно називалося « <g/> трудящі маси <g/> » <g/> , дістало наличку просвіти ( <g/> або ще гірше <g/> , « <g/> денікінського прапорщика Смердипупенка <g/> » <g/> ) з додатковою характеристикою « <g/> темна наша батьківщина <g/> » <g/> , « <g/> безмежний темний степ <g/> » <g/> , на додаток <g/> , у дусі вимог часу <g/> , до цієї « <g/> просвіти <g/> » був причеплений « <g/> клясовий еквівалент <g/> » дрібнобуржуазности й навіть непмана-рантьє <g/> , не надто <g/> , треба сказати <g/> , відповідний <g/> .
doc#31 Чи він не висловив цього з цензурних міркувань <g/> , чи в ньому самому це твердження тоді ще не дійшло виразної ясности <g/> , — сьогодні сказати не можна і може ніколи не буде можливо <g/> .
doc#31 Ще в квітні 1926 р. Д. Донцов слушно оцінив <g/> , у чому була суть поглядів Хвильового <g/> : « <g/> Питання — не Захід чи Схід <g/> ?
doc#31 А були ж далі у тій трагедії ще такі могутні компоненти <g/> , як ностальґія та ляборальґія – туга за Батьківщиною і туга за працею <g/> .
doc#32 Ветухів тоді ще не очолював Академію <g/> .
doc#33 Але Степан <g/> , що ще недавно так охоче пристав би на це <g/> , тепер знає <g/> , що це тільки частина правди <g/> .
doc#35 Її ще вабить меч <g/> , але вона вже не дозволяє собі за нього взятися <g/> ; вона ще цікавиться життям національної спільноти <g/> , але в рішучий момент вона готова тричі цієї спільноти зректися <g/> .
doc#35 Її ще вабить меч <g/> , але вона вже не дозволяє собі за нього взятися <g/> ; вона ще цікавиться життям національної спільноти <g/> , але в рішучий момент вона готова тричі цієї спільноти зректися <g/> .