Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 запитання <g/> , але поданих уже досить <g/> . Якщо читач витримав їх <g/> , то можна перейти до цікавішої
doc#7 людського буття <g/> , а і з внутрішнім світом поета й читача <g/> , — а не це — завдання поезії <g/> . Інші обмежувалися
doc#7 поза тим усе лишалося « <g/> нормальним <g/> » <g/> , і фактично читач просто змушений був « <g/> в умі <g/> » розставляти
doc#7 , підносилася вага слів і їхнього значення <g/> . Бо читач <g/> , почуваючи <g/> , що його вибито з синтаксичної
doc#7 поета і духово спорідненого з даним поетом читача <g/> . Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників
doc#7 кількох назвах <g/> , хоч і знаю <g/> , що в таких випадках читач завжди запідозрює критика <g/> , що цей останній
doc#7 з французької поезії <g/> , розраховуючи на такого читача <g/> , якого тема зацікавить і який не полінується
doc#7 умінням узяти все до поетичного твору <g/> . Але той з читачів <g/> , хто знайомиться з нею за нашими журнальними
doc#7 , не роблячи її ні важкою <g/> , ні матеріяльною <g/> . </p><p> Читач може ще запитати <g/> : Алеж поясніть <g/> , будь ласка <g/> , що
doc#7 сказане <g/> . Якщо вона тому чи тому конкретному читачеві нічого не сказала <g/> , значить <g/> , поет і читач
doc#7 читачеві нічого не сказала <g/> , значить <g/> , поет і читач розмовляють різними мовами <g/> . Значить те
doc#7 дім <g/> , що його може ніколи не було <g/> , неприступні читачеві <g/> . В цьому випадку розмова поета з читачем не
doc#7 читачеві <g/> . В цьому випадку розмова поета з читачем не відбулася <g/> , і тут не допоможе мільйон
doc#8 Це є <g/> , приблизно <g/> , образ стосунків Петрова з його читачами <g/> , але з однією істотною різницею <g/> : Петров не був
doc#8 єдність усього написаного ним вражає читача <g/> . Вже з самого початку дається взнаки його
doc#8 сучасного шевченкознавства <g/> » <g/> . Даремно читач шукатиме там імен <g/> , дат і назов <g/> , історії
doc#9 , що все-таки ця книжка буде корисна читачеві <g/> . Тим більше <g/> , що скільки авторові відомо <g/> , тепер
doc#9 тоді не сприймалася як штучно-синтетична <g/> : читач сприймав її в побутово-пісенних виявах і не
doc#9 із листів <g/> , які нам пишуть <g/> , і з розмов з нашими читачами <g/> . Не звикли вони до абстрактних понять <g/> , яких
doc#9 втратили б змогу служити вищим потребам <g/> . А коли читач <g/> , вихований популярною літературою з