Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 З ним приїхав нещодавно усунений з посту голови ДПУ Всеволод Балицький <g/> , а також прибуло близько трьох тисяч партійних працівників з Росії <g/> , що мали завдання викоренити будь-які вияви спротиву на Україні ( <g/> Майстренко 147 <g/> ) <g/> .
doc#72 Роблячи деякі поступки мовній практиці на підросійській Україні ( <g/> напр <g/> .
doc#72 Опріч того <g/> , велика кількість російських газет довозилася з-поза України <g/> , а деякі з них навіть друковано спеціяльним виданням на Україні ( <g/> напр <g/> .
doc#72 <p> У період Визвольних Змагань ( <g/> 1917-1920 <g/> ) Галичина майже не впливала на розвиток літературної мови <g/> , якщо не рахувати активнішого засвоєння на землях на схід від Збруча деяких галицьких мовних елементів <g/> , зумовлене щільнішими контактами галичан з Україною ( <g/> наприклад <g/> , марші так званої УГА — Української галицької армії <g/> ) <g/> .
doc#98 прямо пропорційна їхній <g/> , — мовляв свого часу Микола Хвильовий <g/> , — роздериротазівотности <g/> . </p><p> Євреї України ( <g/> не про Ізраїль чи Нью-Йорк тут мовиться <g/> ) — це тільки один приклад <g/> .
doc#72 <p> Отож <g/> , коротко кажучи <g/> , в найгіршому стані — і де юре <g/> , і де факто — перебувала українська мова на підросійській Україні ( <g/> офіційно заборонена у громадському житті <g/> , шкільництві й літературі <g/> ) та під Угорщиною ( <g/> без правових ґарантій <g/> , а в дійсності цілком усунена з громадського життя <g/> ) <g/> ; в найкращому стані була вона в Галичині <g/> , де її вживано публічно <g/> ; становище на Буковині було проміжне <g/> ; на підавстрійських землях українську мову офіційно не переслідували <g/> , але ґарантовані їй права на практиці стосовано обмежено <g/> .
doc#74 Відбувалася третя інвазія Росії на Україну ( <g/> перша окупація України військами Радянської Росії тривала від січня до березня-квітня 1918 року <g/> ; друга - від січня до серпня 1919 року <g/> ; третя розпочалася в грудні 1919 року і докотилася півдня України в лютому 1920 року <g/> ) <g/> , і Сталін командував військами <g/> .
doc#53 З цими застереженнями саме « <g/> потебнянські <g/> » засади визначили провідні течії літературної мови на Україні ( <g/> поза Галичиною <g/> ) аж до постання модерністичних напрямів <g/> , а « <g/> шевченківський <g/> » напрям став приходити до голосу обмежено і тільки десь від 20 — 30-х років нашого сторіччя <g/> . </p>
doc#71 <p> xix Слова й вирази галицького походження <g/> , запроваджувані індивідуально <g/> , трапляються в мові майже всіх сучасних письменників <g/> , навіть тих <g/> , які ніколи в житті не мали зв'язків із Західною Україною ( <g/> приміром <g/> , Олесь Гончар <g/> ) <g/> .
doc#45 <p> Потебня тримався осторонь не тільки найближчого оточення в провінційному Харкові <g/> , не мав він контактів ні з ширшим громадським життям на Україні ( <g/> про що дакладніше далі <g/> ) <g/> , ні будь-де в Російській Імперії <g/> .
doc#31 <p> Сьогодні ми можемо бачити <g/> , що образ-гасло Фавста-Европи в « <g/> Думках проти течії <g/> » не мав нічого або дуже мало спільного із традиційним слов'янофільським протиставленням Европи — Росії чи то Україні ( <g/> протиставлення роблено не раз і дуже легко <g/> ) <g/> .
doc#9 У словотворі такі є іменники жіночого роду з наростком -овка на означення процесу <g/> , дуже поширені в усній мові Східної України ( <g/> підготовка <g/> , норм ( <g/> ір <g/> ) овка тощо <g/> ) <g/> , але не сприйняті літературною мовоюliii <g/> .
doc#72 — Більшовик України ( <g/> Харків <g/> ) 1930 <g/> , 13-14. </p><p> — <g/> .
doc#72 Затонський писав 1918 року <g/> : </p><p> Кожна організація <g/> , майже кожний член партії за свій страх і риск вирішував всі питання <g/> , що торкалися тактики відносно українського національного руху <g/> , котрий все ріс і ріс <g/> , і ставав чим далі крупнішим фактором політичної боротьби на Україні ( <g/> цитую з <g/> : Левинсь- кий 13 <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Невипадково в поезії « <g/> Місяця срібний дзюб <g/> » подана ціла концепція історії людства <g/> , в поезіях « <g/> Мономах <g/> » і « <g/> Київ <g/> » — концепція історії України ( <g/> чи <g/> , певніше <g/> , концепції <g/> : бо коли в « <g/> Мономахові <g/> » рушієм історії проголошується відвага <g/> , що здобуває світ <g/> , то в « <g/> Києві <g/> » це знаходить заперечення в ім'я пріоритету праці й поезії <g/> ) <g/> , а в поезії « <g/> М. К. Заньковецькій <g/> » — концепція історії українського мистецтва у взаєминах у ньому грецького і суто народнього первнів <g/> .
doc#72 На ділі це означало скасування історії України ( <g/> як і інших неросійських народів <g/> ) і підміни її “ <g/> історією СРСР <g/> ” <g/> , іншими словами <g/> , Росії <g/> .
doc#32 Софію ( <g/> що стимулювала аналогічне видання в Києві <g/> ) <g/> , монографія Н. Полонської-Василенко про заселення Південної України ( <g/> яка вже тоді зібрала великий матеріял <g/> , що зробився актуальним особливо в недавні роки <g/> , коли постало питання про склад населення цих територій <g/> ) <g/> , монографічне опрацювання історіографії України Дм <g/> .
doc#15 <p> Тим часом саме це поняття поза межами України ( <g/> і Росії <g/> ) далеко не таке загальновизнане і всіма прийняте <g/> .
doc#72 Сталін не крився <g/> , що навіть найменша азійська республіка важлива для нього більше <g/> , ніж Україна ( <g/> “ <g/> Якщо ми на Україні зробимо маленьку помилку <g/> , цього не відчує так болюче Схід <g/> .
doc#81 Пізній продукт народництва в усій суперечності його світогляду — атеїзм <g/> , позитивізм <g/> , віра в науку й просвіту <g/> , вчительський комплекс ( <g/> з виховання й освіти створиться сучасна нація <g/> , народний учитель створив Німеччину <g/> , народний учитель створить модерну Україну <g/> ) <g/> , беззастережна чесність у стосунках з людьми <g/> , людяність без сентиментальности — Дмитро Соловей був трохи запізненою реплікою Бориса Грінченка <g/> .