Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Сині вечори дихають тепер ніжністю <g/> , цятки на доріжках стають теплими <g/> .
doc#2 Тільки тепер відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі кОЛос спОЛо- вів <g/> ) <g/> , переплескові рими <g/> : « <g/> Йди но <g/> , котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> !
doc#3 , —якщо хочете <g/> , вже в « <g/> другій мініреволюції <g/> » <g/> , цього разу морфологічній <g/> , іменникові форми прикметникового зразка <g/> , здатного на узгодження <g/> , перенесено до — генетично « <g/> іменникового <g/> » зразка <g/> , тепер уже мішано іменниково- прикметникового <g/> , — і так постали форми непрямих відмінків типу п'ятьох голубів—п'ятьом голубам <g/> .
doc#3 <p> Оминаю менші засягом і потужністю зміни й модифікації в тривалому й болючому творенні українського числівника як синтаксично-морфологічної категорії <g/> ; можемо тепер перейти до тієї інновації <g/> , яка становить тему даного повідомлення <g/> .
doc#4 Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> .
doc#4 <p> Ти — тепер це я <g/> , і ти-я сіре <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 Але це не кінець <g/> , іде деталь зачиненого тепер вікна — </p><p> Стук вікна і мовчанки мить </p><p> ( <g/> звернім увагу на деталь <g/> : вікно американське <g/> , що спускається згори вниз <g/> , вікно на Україні <g/> , зачиняючися <g/> , не стукає <g/> !
doc#4 Відоме тепер кожному початківцеві літературознавства Ейхенбаумове « <g/> Как сделана " <g/> Шинель <g/> " <g/> ?
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла <g/> . </p>
doc#4 І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , вона тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому теплі <g/> » <g/> , про новопосталу радість <g/> , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює стежки <g/> , </p><p> Позичивши барв у Тебе <g/> . </p>
doc#4 Її поезії мітологічні ремінісценції цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> .
doc#4 <p> Тільки ж сучасний світ і сучасна людина не здатні на послідовну ідилію ( <g/> нагадаю <g/> : « <g/> Ми тепер понурі і завзяті <g/> » <g/> ) <g/> , і в ідилію вкрадається зрада <g/> , уявна <g/> , як у Штравсовому « <g/> Інтермеццо <g/> » <g/> , чи й справжня — </p><p> Так страшно зробитись нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував цілий світ <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Присутність » <g/> ) </p><p> У кінцевому акорді дисгармонія позародинного світу вдирається до тепла бідного домашнього вогнища і несе йому руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> І даремно Фавст тепер бідкається <g/> : « <g/> Tausch wollt ich <g/> , wollte keinen Raub <g/> » 1 ( <g/> анахроністично — Сталінове « <g/> запаморочення від успіхів <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Остання жертва <g/> » <g/> ) </p><p> Бо тепер вона знає <g/> , що сьогодні інший світ <g/> , інша доба <g/> : « <g/> Це інший світ <g/> …
doc#4 У свої сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p><p> тільки знаю <g/> : не досить ще <g/> , </p><p> не тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p>