Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Там <g/> , де його усмішка була без краю привітна й дружня <g/> , в її посмішці завжди пробивалися єхидність і глуз <g/> ; коли вони стояли перед позицією <g/> , що її треба здобути <g/> , він застосовував тактику оточення <g/> , вона могла часом забути про стриманість і спробувати діяти µвалтом <g/> .
doc#63 І там <g/> , де йому не заважають тіні літературних посередницьких зразків ( <g/> « <g/> Одрада і Доброслава <g/> » — Чулков <g/> , « <g/> Олег у Царгороді <g/> » — Пушкін <g/> , а може ще більше Рилєєв <g/> ) <g/> , де він не скоряє свою поезію повчально-раціональним завданням ( <g/> вступ <g/> ) <g/> , — йому вдається створити образи важучі й пластичні <g/> : </p><p> Скачуть дикі вершники на мишастих конях <g/> , </p><p> Крають вітер вусами <g/> , чорними <g/> , тонкими <g/> . </p>
doc#81 <p> Не так було з спорудженням нового адміністративного центру на пустирях на захід від Сумської вулиці — там <g/> , де колись <g/> , ще недавно <g/> , кінчалася конка й перепрягали її коні <g/> .
doc#57 Це принцип — оскільки дозволяла тогочасна техніка — соборів і церков ґотики <g/> , безнастанне д'горі <g/> , excelsior <g/> , але тут ефекту ґотики осягнено без найменшої її стилізації <g/> , що зокрема виявляється і наскрізним підкресленням фактури дерева <g/> , навіть там <g/> , де колони металеві <g/> , а тільки пофарбовані під дерево <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#92 Він легко бачив проблеми там <g/> , де люди найчастіше проходять повз них <g/> , не помічаючи <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жарт <g/> » <g/> ) </p><p> Це зведення Музи на хідники й мешканнячка нетрів американського міста виявляється в чимраз більшому ширенні метонімії коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до образности — </p><p> то не горщики на кухні — </p><p> википить душа до дна <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Як вогонь <g/> » <g/> ) </p><p> або у включенні метонімії в метафору <g/> : </p><p> Огорнувсь голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p>
doc#31 У « <g/> Копернікові <g/> » анафора виступає тільки раз <g/> , і — річ <g/> , мабуть <g/> , не випадкова <g/> , — саме там <g/> , де мова про прості гасла для примітивної « <g/> просвіти <g/> » <g/> : « <g/> Їй треба до лікнепу <g/> .
doc#63 Хоч це й було б конче треба для зорієнтування нашої поезії — бо вона йде часто навпомацки там <g/> , де могла б іти цілком свідомо <g/> .
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#81 Можу пояснити це тільки тим <g/> , що він узяв на себе такі самі зобов'язання і так само не хотів їх справді виконувати там <g/> , де могло загрожувати іншому <g/> .
doc#40 У цих випадках ідеться про наявні факти <g/> , отже <g/> , наказовий спосіб виступає тут там <g/> , де можна було б сподіватися дійсного способу <g/> . </p>
doc#76 Там <g/> , де можна було б його сподіватися <g/> , знаходимо політично невтральніше <g/> , передусім « <g/> географічне <g/> » слово всероссийский <g/> , яке <g/> , до речі <g/> , виступало і в офіційному титулі царя — самодержец всероссийский <g/> .
doc#84 Але вона вже тільки фальш і сухозлотиця там <g/> , де Москва панує <g/> .
doc#6 Навіть там <g/> , де на перший погляд ідеться про суто побутові деталі <g/> , виявляється раз-у-раз <g/> , що мистець подавав ці деталі як значущі з ідейно-філософського погляду компоненти <g/> .
doc#92 Стару як світ максиму <g/> , що добре буває там <g/> , де нас нема <g/> , ми радо прикладаємо до минулого <g/> , але майбутнє малюємо собі в рожевих барвах <g/> . </p>
doc#15 А далі він твердить просто протилежне <g/> : " <g/> Іменні </p><p> речення зберігають свою реченнєву функцію найкраще там <g/> , де не стоять у близькому значенньовому зв'язку [ <g/> souvislosti <g/> ] з іншими реченнями <g/> , головне дієслівними <g/> " <g/> . </p>
doc#94 Там <g/> , де нема поняття законности <g/> , там поняття privacy перестає бути собою й стає викликом і сваволею <g/> .
doc#81 Там <g/> , де обривалася Чайковська вулиця <g/> , чека розстрілювала заарештованих і закладників — тих <g/> , за словами ранµунського шофера <g/> , хто був багатший або вмів мислити <g/> .
doc#81 Там <g/> , де одні захоплено плескали й кричали « <g/> браво <g/> » <g/> , інші голосно висловлювали своє обурення <g/> .