Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 <p> Хай за вашу світлу справу подбає майбутнє <g/> .
doc#12 Справа виглядає так <g/> </p>
doc#14 Справа тут не в особистій <g/> , настроєвій чи пейзажній тематиці <g/> .
doc#14 Справа <g/> , отже <g/> , не в забутті України і не в зраді <g/> , а в відході від традиційної катеринно- кармазинної концепції України <g/> .
doc#15 Якщо і з'являються певні сумніви <g/> , то вони стосуються не до суті справи <g/> , а тільки до того <g/> , чи можна цим конструкціям надати назви речень <g/> .
doc#15 Сказати <g/> , що від цього круто змінилася суть справи <g/> , не можна <g/> . </p>
doc#15 Правда <g/> , згадано в одному місці про еліптичні речення <g/> , в другому говориться про можливу відмінність у сприйманні речення слухачем і мовцем <g/> , але це не рятує справи <g/> . </p>
doc#15 Інша справа <g/> , коли за Шахматовим вважати <g/> , що головний член номінативного речення відповідає сполученню підмета з присудком <g/> .
doc#15 Піонером у цій справі <g/> , якщо не помиляюсь <g/> , виступив М. Ф. Сулима <g/> .
doc#15 Справа тут не просто в наявності перехідних випадків - вони є між різними граматичними категоріями завжди <g/> , і їх ролю не треба перебільшувати <g/> .
doc#15 І тому його аналіза двоелементности слова - це в суті справи аналіза двоелементности називного речення <g/> .
doc#15 <p> Справа в тому <g/> , що базуючися на фактах і тенденціях живої мови <g/> , називні речення в поетичній мові набирають деякого особливого забарвлення <g/> .
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#16 Коли большевизм розпинається за національне визволення колоніяльних народів Азії <g/> , то під цими фразами цілком можна підписатися <g/> , - а зовсім інша справа <g/> , які вчинки <g/> , які підступи за ними ховаються <g/> .
doc#16 Чи був він його Колюмбом <g/> , чи тільки Амеріґо да Веспуччі <g/> , це справа другорядна <g/> . </p>
doc#16 В суті справи в обох виявляється істотним однакове <g/> : вважати за націоналістичне все те <g/> , що стверджує свою національну суть <g/> , відмежовує її від сутей інших націй і — логічно продовжуючи — доводить окремість своєї національної суті до кінцевих висновків у формі зрозуміння потреби політично завершити свідомість своєї окремости <g/> : приходить до гасла самостійности <g/> , і то самостійности не лише в формі і змісті культури <g/> , а і державної самостійности <g/> . </p>
doc#16 Справа тут ясна <g/> : Донцов ясно визнає <g/> , що європейську літературу він просівав через сито своєї партійницької цензури <g/> .
doc#16 <p> Але суб'єктивна сторона справи для нас туг не має жадного значення <g/> .
doc#16 Наше завдання тут <g/> , повторюємо <g/> , далеко скромніше <g/> : показати тільки об'єктивну сторону справи <g/> . </p>
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>