Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 — « <g/> Слово перед завісою <g/> » <g/> ) або епіфоричним — у цьому нема нічого дивного <g/> .
doc#25 Це була чиста правда для 1914 року <g/> , коли ці слова написано <g/> .
doc#26 Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p>
doc#26 Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p>
doc#26 Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p>
doc#26 Відповідно <g/> , в гаслі « <g/> московський <g/> » цього прикладу нема <g/> , є тільки згадка про сторінку академічного видання <g/> , де це слово з'являється <g/> .
doc#27 Тут нема нічого дивного <g/> , коли згадаємо загальне різко негативне ставлення Куліша до Котляревського й котлярєвщини <g/> , виразно висловлене 1858—1860 року в « <g/> Погляді на українську словесность <g/> » ( <g/> « <g/> реготом над " <g/> Енеїдою <g/> " мало-мало не згубили сами земляки свого ж новонародженого слова <g/> » <g/> ) і зформульоване <g/> , в листах <g/> , також у записці до Тарновського ( <g/> 1856 <g/> ) <g/> , де Куліш застерігає <g/> , щоб не « <g/> удрати таких троянців <g/> , що всяке одцурається <g/> » <g/> , і в листі до Кониського ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> .
doc#27 Вона <g/> , ця віра <g/> , не раз робила його писання <g/> , зокрема поетичні <g/> , утилітарними <g/> , коли вони <g/> , замість того <g/> , щоб чарувати виявом слова <g/> , переходили до пропаганди слова <g/> .
doc#28 <p> Поет-клясицист залюбки милується в традиційних алегоріях <g/> , особливо антично-мітологічного або просто античного походження <g/> , бо це відповідає його раціоналізмові <g/> , його нахилові до чіткого <g/> , пластичного <g/> , на всі епохи усталеного <g/> , його любові до слів містких <g/> , пластичних <g/> , слів <g/> , що підносять явище до суті <g/> .
doc#28 І нарешті особливо красномовно про символістичні основи поетового світосприйняття говорять рядки <g/> , що характеризують безпосередньо його творчий процес <g/> : </p><p> Епітет серед них ( <g/> слів поезії <g/> ) як напасть <g/> : </p><p> уродиться <g/> , де й не чекав <g/> , </p><p> і тільки ямби та анапест </p><p> потроху бережуть устав <g/> . </p>
doc#28 Ми не можемо сказати <g/> , про що пам'ятає поет і що нагадав йому серпневий вечір <g/> , ми не можемо розкрити конкретного змісту і причинової зумовлености його переживань <g/> , але ми відчуваємо в цих лаконічних бліках поетичного слова якісь таємничі для нас <g/> , а може й для самого поета <g/> , його переживання <g/> . </p>
doc#29 <p> Втиснувши цю настанову тепер уже буквально в двоє слів <g/> , був це експресіоністичний раціоналізм ( <g/> або <g/> , якщо перевернути <g/> , — раціоналізований експресіонізм <g/> ) <g/> .
doc#32 Коло 1626 р. постала академія Франції в Парижі ( <g/> а на Україні <g/> , в Києві слово академія вже було включене в словник Памви Беринди <g/> , 1627 <g/> !
doc#36 <p> У приступних авторові друкованих текстах подибуємо слова <g/> : балакати — рос <g/> .
doc#37 Хтось добрим словом згадав ВАПЛіте - Осьмачка кидає МУР <g/> , бо ВАПЛіте <g/> , бач <g/> , було вороже до нього <g/> .
doc#37 Одне слово <g/> , наукове життя ледве тліло <g/> , наукові з'їзди були неможливі <g/> , наукові видання <g/> , зокрема журнали <g/> , майже не існували <g/> .
doc#40 <p> Одне слово може мати кілька значень або відтінків значення <g/> .
doc#40 Від цього слова можна творити <g/> , використовуючи його першу значущу частину коз- <g/> , нові слова <g/> , як от <g/> : козеня <g/> , козеняточко <g/> , козячий тощо <g/> .
doc#40 Отже <g/> , третя ознака слова — це те <g/> , що воно може бути вжите самостійно <g/> , при тому зберігаючи своє значення* <g/> ) <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , слово в українській мові здебільшого має або може мати свій наголос і при тому тільки один <g/> ; хоч <g/> , правда <g/> , є категорії слів <g/> , що не мають наголосу або мають кілька наголосів <g/> , так що ця ознака не може бути вирішальною ( <g/> напр <g/> .