Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або іменник <g/> , а
doc#4 , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є мотиви
doc#4 , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є мотиви старіння й
doc#4 світу й гармонійности розчинення особи <g/> , себе <g/> , в гармонії світу <g/> . Назву умовно цей комплекс
doc#4 у Біблії <g/> , сповнене страждання <g/> , але він не має за собою трагічної вини <g/> , і Бог переслідує його не за
doc#4 рокованости поетка звертається до самої себе — </p><p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як страшно
doc#4 життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з
doc#4 — страшний <g/> , і поетка уявляє його не як трі- юмф <g/> , а себе не пишною нареченою Господньою <g/> , а « <g/> закуреною <g/> ,
doc#4 за означущення поетичного слова визначає собою ввесь поетичний стиль пізньої поезії Наталі
doc#4 . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже постійний діялог з собою <g/> , і він не може не поглинути того <g/> , хто його чує на
doc#4 тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p><p> Є композитори — творці оркестрової
doc#5 сюжету <g/> . Програ бою на полі кохання веде за собою прогру на всіх полях <g/> . Славенко забуває про свої
doc#5 йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> . Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> ,
doc#5 найкраще <g/> , на думку автора <g/> , виявить себе не в ситуації <g/> , скажімо <g/> , Льова проти Славенка <g/> , а
doc#6 й відтворенні всього <g/> , що він бачив навколо себе <g/> . Коли йому траплялася вільна між працею
doc#6 , а масовий глядач справляв несвідомо для себе самого тиск на знавців <g/> . Наслідки цього досить
doc#6 не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий
doc#6 цілою масою <g/> , люди без облич і без контакту між собою <g/> . І сама ратуша стоїть не серед міста <g/> , а серед
doc#6 . Книга кінчається тим <g/> , як Курилик відкрив для себе Бога й Церкву і осягнув щастя <g/> . В дійсності його
doc#6 його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої