Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 Бо російська мова машинально редукує післянаголосовий склад <g/> , отже <g/> , їй байдуже <g/> , який голосний стоїть там <g/> .
doc#52 ) Російська громадська думка <g/> , російська преса <g/> , один з головних адресатів статті <g/> , до кого можна б застосувати mutatis mutandis слова Блока ( <g/> він писав це як звертання Росії до Европи <g/> , пробую переадресувати це до Росії <g/> ) <g/> , — </p><p> Вот срок настал <g/> .
doc#52 ) Російська громадська думка <g/> , російська преса <g/> , один з головних адресатів статті <g/> , до кого можна б застосувати mutatis mutandis слова Блока ( <g/> він писав це як звертання Росії до Европи <g/> , пробую переадресувати це до Росії <g/> ) <g/> , — </p><p> Вот срок настал <g/> .
doc#52 <p> Обожнювати народ <g/> , краще — Народ <g/> , — російська традиція понадсторічної давности <g/> .
doc#52 ) Допомогла тут і сама російська мова <g/> .
doc#53 Потебня виходив з того <g/> , що російська літературна мова мала шанс стати спільною східнослов'янською <g/> , але « <g/> литературный русский язык становится все более великорусским <g/> .
doc#53 Із спостереженої ним <g/> , як ми тепер могли б сказати <g/> , « <g/> русифікації <g/> » російської мови <g/> , Потебня робив обережний <g/> , але виразний висновок <g/> , що — в переказі Сумцова <g/> , там таки — « <g/> російська мова ще довго пануватиме в научному вжитку <g/> , може років сто <g/> , а що буде далі <g/> , не варт гадати <g/> , бо вгадати далеку будучину не можна <g/> » <g/> , — досить виразний натяк на шанс для постання української наукової мови в майбутньому <g/> , не такому <g/> , зрештою <g/> , й далекому <g/> .
doc#53 Отже <g/> , схема розвитку літературних мов у їхній взаємодії з мовами розмовними серед східних слов'ян у межах Російської імперії уявлялася Потебні — у дуже спрощеному викладі — в трьох етапах <g/> : спершу дві мови <g/> , українська й російська <g/> , потім витворення однієї літературної <g/> , сказати б <g/> , надмови <g/> , потім унаслідок чимраз більшого наближення цієї останньої до мови власне російської <g/> , — потреба емансипації мови української <g/> .
doc#55 <p> Правописні зміни <g/> , що провадили до таких наслідків <g/> , відбувалися в такій послідовності <g/> : </p><p> 1. Російська Україна не прийняла розрізнення і та ї після <g/> , відповідно <g/> , твердих і пом'якшених зубних приголосних перед і <g/> , як це було практиковане в Галичині і як було кодифіковане <g/> , приміром <g/> , С.Смаль-Стоцьким ( <g/> 1893 <g/> ) і Сімовичем ( <g/> 1918 <g/> ) <g/> .
doc#56 Але російська церква існує <g/> , хоч і жалюгідно <g/> , а від обох українських на поверхні і сліду нема <g/> .
doc#56 Також російська пісня <g/> , що її ваньки тягнуть в унісон єлейно <g/> , тихо <g/> , прісно <g/> …
doc#56 <p> Новітня російська еміграція з жахом відкидає перспективу нової революції <g/> , що <g/> , мовляв <g/> , перетвориться на війну всіх проти всіх <g/> .
doc#59 В домі беззастережно панувала російська мова <g/> , пожовклі вже фотографії генералів царської служби лягали на старі козацькі акти — і коли революція 1917 року викинула Галочку разом з батьками за кордон <g/> , їх занесло до осередку російської еміграції Беоґраду <g/> , і ніщо не віщувало <g/> , здавалося <g/> , що в свавільному <g/> , гордому й глумливому дівчаті пробудиться те <g/> , що високим стилем називається голосом крови <g/> . </p>
doc#60 І можна сказати <g/> , що найкращим стимулом до збереження української свідомости є той факт <g/> , що підкреслюється і зберігається свідомість російська <g/> . </p>
doc#60 Неможливе в тих соціальних умовах <g/> , які існують на Україні <g/> , непотрібне <g/> , тому що кожна мова позичає з інших мов і російська мова нічим не гірша <g/> , хоч і нічим не краща <g/> , ніж інші мови світу <g/> . </p>
doc#62 І ця інновація була актом не лише політичного характеру <g/> : і своєю вагою <g/> , і своєю оригінальністю російська література в закордонні становила своєрідне й повновартісне явище <g/> .
doc#65 Це було тим легше зробити <g/> , бо впорядники взагалі уникали синоніміки <g/> , щоб у споживача <g/> , боронь Боже <g/> , не творилося враження <g/> , що українська мова може бути багатшою на слова й семантичні відтінки <g/> , ніж російська <g/> .
doc#65 В умовах сучасної радянської України російська мова — велико-міська <g/> , українська — сільська і часом селюцька <g/> , російською говорять особи керівні або високо освічені <g/> , українською ( <g/> за винятком тих <g/> , хто її вживає професійно і за це плачений державою <g/> ) — особи непрофесійні <g/> , з невисокою освітою <g/> , російська мова — повна <g/> , з високо розвиненою термінологією й міським сленгом <g/> , в українській ці складники мусять творитися кожного разу ad hoc або попросту відсутні <g/> , і навіть коли створюються індивідуально у відповідній ситуації <g/> , рідко продираються до загального вжитку <g/> . </p>
doc#65 В умовах сучасної радянської України російська мова — велико-міська <g/> , українська — сільська і часом селюцька <g/> , російською говорять особи керівні або високо освічені <g/> , українською ( <g/> за винятком тих <g/> , хто її вживає професійно і за це плачений державою <g/> ) — особи непрофесійні <g/> , з невисокою освітою <g/> , російська мова — повна <g/> , з високо розвиненою термінологією й міським сленгом <g/> , в українській ці складники мусять творитися кожного разу ad hoc або попросту відсутні <g/> , і навіть коли створюються індивідуально у відповідній ситуації <g/> , рідко продираються до загального вжитку <g/> . </p>
doc#65 Тільки дві мови — чеська й російська — зберегли продуктивність таких іменників і виявили нахил поширити цю групу <g/> .