Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 І <g/> , нарешті <g/> , російська меншість — а по великих містах і промислових центрах вона часто-густо становила більшість — за невеликим винятком <g/> , де тільки могла <g/> , намагалася іґнорувати чи бойкотувати українізацію <g/> . </p>
doc#74 [ <g/> 69 <g/> ] I <g/> , нарешті <g/> , російська меншість - а по великих містах і промислових центрах вона часто-густо становила більшість - за невеликим винятком <g/> , де тільки могла <g/> , намагалася ігнорувати чи бойкотувати українізацію <g/> . </p>
doc#65 <p> Хоч які важливі такі прямі заступлення українських традиційних елементів мови на нові <g/> , російські ( <g/> а один з наслідків їх — розрив з літературою перед її совєтизацією <g/> ) <g/> , безмірно серйозніші в своїх наслідках ті зсуви в глибинній структурі мови <g/> , що виникають з них <g/> .
doc#65 В умовах сучасної радянської України російська мова — велико-міська <g/> , українська — сільська і часом селюцька <g/> , російською говорять особи керівні або високо освічені <g/> , українською ( <g/> за винятком тих <g/> , хто її вживає професійно і за це плачений державою <g/> ) — особи непрофесійні <g/> , з невисокою освітою <g/> , російська мова — повна <g/> , з високо розвиненою термінологією й міським сленгом <g/> , в українській ці складники мусять творитися кожного разу ad hoc або попросту відсутні <g/> , і навіть коли створюються індивідуально у відповідній ситуації <g/> , рідко продираються до загального вжитку <g/> . </p>
doc#92 Після першого семестру <g/> , коли я <g/> , не знавши англійської мови <g/> , міг давати тільки курси російської мови для тих студентів <g/> , що вже пройшли всі елементарні курси <g/> , викладаючи <g/> , отже <g/> , російською мовою <g/> , тепер <g/> , « <g/> англізувавшися <g/> » <g/> , я дістав більше курсів <g/> , а від другого року також два українські й білоруські курси <g/> , так що другого року моє ім'я вже з'явилося в списку курсів <g/> , призначених для докторантів ( <g/> graduate students <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> У самому Києві змагалося за владу три ворожі сили <g/> : українські партії <g/> , російські консерватори і <g/> , в суті речі <g/> , теж російські більшовики <g/> .
doc#72 Згідно зі зміною своїх поглядів Грінченко включає до свого словника цілу низку слів з галицьких джерел <g/> , хоч і далі послідовно відкидає слова <g/> , на його думку <g/> , невиправдано запозичені з інших мов — польської <g/> , російської чи німецької ( <g/> там таки <g/> , 49 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Нічого подібного я не мав у творах тих слов'янських літератур <g/> , які я найкраще знаю <g/> , — польської <g/> , російської <g/> … </p>
doc#25 Воно було типовою ознакою і відмінною рисою саме українського народництва в протилежність <g/> , приміром <g/> , російському народництву <g/> , і тут Михальчук теж виступає як син своєї доби <g/> .
doc#81 Пригадую <g/> , приміром <g/> , російську граматику Міртова <g/> , що наводила дані з псковських та інших говірок російської мови <g/> , але мені лишалося нерозумілим <g/> , який це мало сенс і нащо я мав знати <g/> , що на Псковщині замість одна кажуть аннб <g/> .
doc#65 Приміром <g/> , російське котировать відтворюють українським котирувати зі зовсім чужим українській мові дієслівним суфіксом –ир- <g/> , не наважуючися перекласти слово своїм розцінювати <g/> .
doc#65 В умовах сучасної радянської України російська мова — велико-міська <g/> , українська — сільська і часом селюцька <g/> , російською говорять особи керівні або високо освічені <g/> , українською ( <g/> за винятком тих <g/> , хто її вживає професійно і за це плачений державою <g/> ) — особи непрофесійні <g/> , з невисокою освітою <g/> , російська мова — повна <g/> , з високо розвиненою термінологією й міським сленгом <g/> , в українській ці складники мусять творитися кожного разу ad hoc або попросту відсутні <g/> , і навіть коли створюються індивідуально у відповідній ситуації <g/> , рідко продираються до загального вжитку <g/> . </p>
doc#65 Це означає <g/> , що вибір <g/> , скажімо <g/> , російського и чи ы цілком зумовлений фонетичним оточенням <g/> , а отже <g/> , що з фонологічного погляду ці два звуки становлять одну фонему <g/> , а ввесь склад голосних фонем російської мови ( <g/> як і польської <g/> ) — п'ятифонемний <g/> , проти українського шестифонемного <g/> .
doc#72 Такий стан — прикметна риса всіх радянських літератур того часу <g/> , 59 але людські втрати української літератури розмірно були вищі <g/> , ніж <g/> , скажімо <g/> , російської <g/> .
doc#9 В середині своїх слів <g/> : нєдацінював <g/> , зображення <g/> , народознавства <g/> , натішити <g/> , сміховинну <g/> , російської <g/> , зробився <g/> , ратата варона <g/> , протилежну <g/> , задовольнив <g/> , виконав <g/> .
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено
doc#72 Так <g/> , російський еміґрант в Чехо-Словаччині доходить у своїй статті до того <g/> , що висловлює задоволення політикою </p><p> Хвилі й Постишева ( <g/> Jakobson 335 <g/> , 341 <g/> ) і називає ідею українізації Кубані “ <g/> chauvinistische Abweichung <g/> ” <g/> .
doc#72 <p> Найкраще характеризує статус української мови на радянській Україні того часу наставлення упорядників альманахів та редакторів журналів <g/> , що мов би соромляться українських видань <g/> , а тому або шукають їм виправдання <g/> , або намагаються містити матеріяли кількома мовами <g/> , як це найпослідовніше зробив М. Семенко в збірнику “ <g/> Семафор у майбутнє <g/> ” <g/> , де поєднано твори українською <g/> , російською <g/> , англійською <g/> , французькою й німецькою мовами ( <g/> передруковано в Лейтес 2.107 і далі <g/> ) <g/> .
doc#7 Поруч трьох дотеперішніх східньослов'янських мов — української <g/> , російської й білоруської — витворюється якась четверта <g/> . </p>
doc#25 Нарешті наріччями він зве <g/> , наприклад <g/> , у межах 'слов'янської мови <g/> ” те <g/> , що звичайно звуть мовами <g/> : чеську <g/> , українську <g/> , російську та ін <g/> .