Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 <p> У своїй статті « <g/> Язык и народность <g/> » Потебня писав <g/> : « <g/> Для денаціоналізованого народу природною течією справ створюються несприятливі умови існування <g/> , що випливають з розумової піддеглости <g/> …
doc#19 Стаття Потебні була надрукована 1895 року <g/> , посмертно <g/> .
doc#19 ( <g/> Потебня помер 1891 року <g/> , переживши Мову лише на кілька місяців <g/> .
doc#19 Чи мав і чи висловлював ці ідеї Потебня вже в шістдесятих роках <g/> , коли зустрічався з Мовою <g/> , теж не відомо <g/> .
doc#19 Але було б надзвичайно цікаво розглядати ідейну схожість між Мовою й Потебнею <g/> , двома членами харківської Громади <g/> , не як вияв простого збігу <g/> . </p>
doc#19 <p> Взагалі збіжності між Мовою й Потебнею і питання про можливий вплив Потебні на Мову — а може й в зворотному напрямі <g/> ?
doc#19 <p> Взагалі збіжності між Мовою й Потебнею і питання про можливий вплив Потебні на Мову — а може й в зворотному напрямі <g/> ?
doc#19 Зацікавлення Мови Словом о полку Ігоревім теж можна ставити в зв'язок з інтересом Потебні до цього твору <g/> .
doc#19 Правда <g/> , поділ Слова на частини в Мовиному перекладі тільки частково збігається з поділом Потебні <g/> , і в інтерпретації темних місць тексту Мова не йде за Потебнею <g/> .
doc#19 Правда <g/> , поділ Слова на частини в Мовиному перекладі тільки частково збігається з поділом Потебні <g/> , і в інтерпретації темних місць тексту Мова не йде за Потебнею <g/> .
doc#19 Але коментар Потебні до Слова був оголошений 1878 року <g/> , а за цей час Потебня міг багато в чому змінити своє трактування початку шістдесятих років <g/> .
doc#19 Але коментар Потебні до Слова був оголошений 1878 року <g/> , а за цей час Потебня міг багато в чому змінити своє трактування початку шістдесятих років <g/> .
doc#19 Було б спокусливо думати <g/> , що в своєму перекладі Мова був близький до поглядів Потебні того раннього періоду <g/> . </p>
doc#25 З-поміж його сучасників на Україні — О.Потебні <g/> , А. Кочубинського <g/> , О. Огоновського <g/> , П.Житецького — тільки Потебня далеко перевищував Михальчука <g/> .
doc#25 Але геніяльний Потебня і досі ледве чи перевершений в українському мовознавстві <g/> .
doc#25 Даний ним опис північноукраїнських поліфтонгів ( <g/> 1 <g/> , 484 <g/> ) — одна з найтяжчих проблем слов'янської фонетики — незмірно перевищує такий опис <g/> , наприклад <g/> , у Є.Карського <g/> , що писав геть пізніше <g/> , і в усьому істотному містить те <g/> , що потім дали найкращі знавці питання — Я.Розвадовський <g/> , Зілинський <g/> , М.Долобко <g/> , Ганцов <g/> , Михальчуків підподіл головних говірок на дрібніші тепер вимагає <g/> , природно <g/> , істотних змін у світлі нових матеріялів <g/> , як і межі з білоруською мовою ( <g/> хоч у цьому питанні він далеко випередив і Огоновського <g/> , що вважав білоруську мову за українську говірку <g/> , і Потебню <g/> , що вважав її за російську говірку <g/> ) <g/> , але загальна клясифікація говірок виявила <g/> , як уже сказано <g/> , його велику прозірливість <g/> .
doc#25 Звичайно бо приймано за Потебнею ( <g/> найбільше популяризував цей погляд Соболевський у своїх “ <g/> Очерках по истории русского языка <g/> ” Київ 1884 <g/> ) <g/> , що всяке українське і повстало з дифтонгів <g/> , а саме <g/> : Ҍ що вимовлялося як дифтонг іе <g/> , втратило другу частину дифтонга <g/> , розвинувши першу <g/> ; е перед занепалим ь <g/> , подовжившися <g/> , теж перейшло в дифтонг іе і збіглося в своєму розвитку з Ҍ <g/> ; e перед занепалим ъ дало довге о <g/> , те саме сталося з о <g/> , перед занепалим ъ <g/> , ь <g/> ; цей довгий звук дифтонгізувався в уо <g/> , звідки через ряд дифтонгів ( <g/> типу уе <g/> ,
doc#25 Навіть у геніяльного Потебні думка йшла в іншому напрямі <g/> .
doc#25 Далеко глибший від них Потебня все таки цілком лишався на ґрунті історизму <g/> , виявляючи в мові нашарування різних епох розвитку людської свідомости <g/> .
doc#25 <p> Праці Михальчукові <g/> , не зважаючи на їх фраґментарність <g/> , не зважаючи на те <g/> , що частина фактичного матеріялу <g/> , природно <g/> , застаріла <g/> , не зважаючи на те <g/> , що в них наука подеколи не відмежована від публіцистики і що Михальчук ніколи <g/> , на відміну від <g/> , приміром <g/> , Потебні <g/> , не виходить поза межі слов'янських мов <g/> , — і сьогодні навівають багато цікавих і плідних думок і читаються з тим інтересом <g/> , який збуджують завжди праці людей <g/> , що жили наукою <g/> , а не робили з допомогою науки свою життєву кар'єру <g/> . </p>