Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Йому все здається <g/> , що перед ним його старі вороги — з породи Шаповалова <g/> , Винниченка <g/> , з породи ста- рогалицького заскорузлого обивательства <g/> .
doc#18 <p> Наслідки були плідні <g/> : образ раз-но-раз повертався до його творця перед тим <g/> , як знайшов своє завершення в поемі 1905 року <g/> .
doc#18 Чи перед самим життям <g/> ?
doc#19 Перед появою майже кожної дійової особи подається в монолозі або діялозі докладна її характеристика <g/> , розповідається біографія <g/> , переказуються яскраві епізоди життя <g/> .
doc#22 Від ідилії білої хатки <g/> , від простолінійної <g/> , море по коліна <g/> , лицарськости козака-нетяги література вирушала в море тьми <g/> , де гойдався якийсь неокреслений смуток <g/> , де <g/> , правда <g/> , ще не було гураґану <g/> , але його передчуттям бринів якийсь незрозумілий « <g/> valse mèlancolique <g/> » <g/> , де прощався селянин із своїм селом перед камінним хрестом <g/> , де носилися якісь « <g/> fatae morganae <g/> » <g/> . </p>
doc#22 Перед тим повинен пройти через випробування — розстріляти дитину <g/> .
doc#22 <p> Звідси росте лицемірство не тільки перед іншими <g/> , а й перед самим собою <g/> .
doc#23 Метлинський <g/> , сам поет і сам романтик <g/> , ще перед виходом у світ « <g/> Снопа <g/> » <g/> , зневажливо пишучи <g/> , що Корсун туди « <g/> набрав малоросійської всячини <g/> » <g/> , застерігав <g/> : « <g/> Але тут же являється і поет істинний <g/> , не нам рівня <g/> …
doc#24 Даремно апелюватиме він до страху перед стражданнями <g/> .
doc#24 А подане це все в обрамленні « <g/> Слова перед завісою <g/> » <g/> , що починається як ділова вступна промова <g/> , а закінчується алогічно-емоційними згустками <g/> , як увертюра <g/> , і кінцевого « <g/> Наказу <g/> » <g/> , де фуґа всіх попередніх розділів переходить у своєрідний марш з провідним мотивом « <g/> Добра вам путь <g/> , ішовши <g/> » <g/> . </p>
doc#24 Пояснімо його на прикладах <g/> : « <g/> І перед вами <g/> , як той строкатий візерунок на убранні танцюриста ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , як ті мінливі шматинки <g/> , що підстрибують <g/> , кружляють і звиваються в лад його рухам ( <g/> 2 <g/> ) <g/> , як ті миготливі блискоти <g/> , що виграють всіма кольорами ( <g/> 3 <g/> ) <g/> , перед вами кружляють ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , пролітають ( <g/> 2 <g/> ) <g/> , виграють ( <g/> 3 <g/> ) <g/> , візерунки ( <g/> 1 <g/> ) й блискотки ( <g/> 2 <g/> ) вечірнього танку <g/> » ( <g/> « <g/> Танок міського вечора <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#24 Явище життя в словесних варіяціях проходить перед нами тричі або двічі <g/> .
doc#24 <p> Стрункою <g/> , змістово і композиційно продуманою і врівноваженою структурою постав перед нами « <g/> Вертеп <g/> » <g/> .
doc#25 Одначе в цих принагідних виступах <g/> , іноді навіть на зверх публіцистичного характеру ( <g/> 2 <g/> , 7 <g/> , 8 <g/> ) <g/> , Михальчук проявив у багатьох випадках ориґінальну філологічну школу <g/> , своєрідну методологію і послідовну власну концепцію розвитку української мови <g/> , сперті на мало звичайні тоді знання української діялектології <g/> , так що коли привести його висловлювання в систему <g/> , то перед нами справді стане образ визначного мовознавця <g/> .
doc#25 Звичайно бо приймано за Потебнею ( <g/> найбільше популяризував цей погляд Соболевський у своїх “ <g/> Очерках по истории русского языка <g/> ” Київ 1884 <g/> ) <g/> , що всяке українське і повстало з дифтонгів <g/> , а саме <g/> : Ҍ що вимовлялося як дифтонг іе <g/> , втратило другу частину дифтонга <g/> , розвинувши першу <g/> ; е перед занепалим ь <g/> , подовжившися <g/> , теж перейшло в дифтонг іе і збіглося в своєму розвитку з Ҍ <g/> ; e перед занепалим ъ дало довге о <g/> , те саме сталося з о <g/> , перед занепалим ъ <g/> , ь <g/> ; цей довгий звук дифтонгізувався в уо <g/> , звідки через ряд дифтонгів ( <g/> типу уе <g/> , уи <g/> , уї <g/> ) досяг ступеня і <g/> , тоді як північні говірки затримали дифтонги або спростили їх в у <g/> , и ( <g/> це спрощення відбулося також і в деяких карпатських говірках <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Він уважає тепер <g/> , що не всі приголосні були м'які перед е <g/> , а саме твердими спершопочатку були губні <g/> .
doc#27 « <g/> Перед ними бо будущности немає <g/> » <g/> , — пише він до Кониського уже 1860 року <g/> , а 1882 року заявляє <g/> , що про них « <g/> інакше й не треба думати <g/> , як про цькувателів <g/> » <g/> , хоч і додає <g/> , що треба якось « <g/> із ними держатися <g/> , а не битись <g/> » ( <g/> до Пулюя <g/> , 1882 <g/> ) <g/> .
doc#27 У глибокій старості <g/> , коли <g/> , занедбаний <g/> , бойкотований своєю й галицькою інтелігенцією <g/> , зубожілий украй <g/> , неспроможний покинуги свій злиденний хутір і дістатися до бібліотек і архівів <g/> , за кілька місяців перед смертю <g/> , він зосередився на перекладах <g/> , і тоді вирвалися в нього ці слова <g/> : « <g/> Не стає в мене снаги на докінчений староруського перекладу Святого Письма і <g/> , хоч працюю над ним день-у-день <g/> , та мучусь думкою <g/> , що покину не докінчивши <g/> » <g/> . </p>
doc#28 <p> І тут <g/> , перед лицем невблаганної старости <g/> , виринає в нього питання <g/> , де його доробок <g/> , « <g/> де плід твоїх трудів і творчости твоєї <g/> ?
doc#28 Треба тільки змінити перед ними знак плюс на мінус чи навпаки <g/> .