This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 | ) </p><p> Тут ми дійшли майже до нашої доби <g/> . |
doc#49 | Не зменшуємо цим вартосте Барчиного « <g/> Батька й сина <g/> » <g/> , тим більше <g/> , — поезії Василя Барки як цілости ( <g/> бо вона ставить проблему доби і пропонує своє розв'язання <g/> ) <g/> , — але проблема зв'язків і розривів між нашими мистцями і нашою добою — складна проблема і заслуговує на спеціяльне обговорення <g/> . </p> |
doc#14 | У нашу добу хворих нервів поет <g/> , що його ми потребуємо всією душею <g/> , — це той « <g/> кроткий пророк <g/> » ( <g/> але не в стилі Марка Вовчка <g/> , а поет нашої доби <g/> ) <g/> , що світить <g/> , огріває і оживляє убоге серце <g/> , неукрите <g/> , голоднеє <g/> . |
doc#84 | При першій фразі переговорів зі словаками наш доктор переходив на польську мову <g/> . |
doc#81 | <p> Склалося так <g/> , що вже геть пізніше <g/> , по війні <g/> , наші долі — але не ми особисто — знов зустрілися <g/> , і то так <g/> , що він <g/> , напевне <g/> , думав про мою чорну невдячність <g/> . |
doc#81 | У нашому домі нічого польського не було <g/> . |
doc#81 | В архіві Саша дуже спритно вмів оповісти похабну анекдоту і оцінити розмір грудей кожної нашої друкарки <g/> . |
doc#81 | Єдиним винятком були наші друкарки <g/> . |
doc#84 | зорганізованого фанатизму <g/> . </p><p> Так відпала надія на те <g/> , що публіцистика виведе наше мистецтво і нашу духовість з того зачарованого кола <g/> , в якому вони опинилися <g/> . Стало ясно <g/> , що |
doc#52 | Очерети </p><p> У Дніпра питають <g/> : </p><p> — Де то наші діти ділись <g/> ? </p> |
doc#84 | Тому наш европеїзм завжди відстає від Европи найменше на яких ЗО років і наздогнати її не зможе <g/> , як прудконогий Ахілл в уяві Зенона Елеата не може наздогнати черепахи <g/> . |
doc#81 | Але пам'ятаю нашу експедицію до квартири Булаховського <g/> . |
doc#87 | І як би не ставитись до цього твору як до явища мистецького ( <g/> тут не місце про це говорити <g/> , можна буде про це сказати в критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в нашій еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший нееміґрантський твір <g/> . |
doc#86 | , якщо розмислити холодно й тверезо <g/> , то річ тут не лише в культурному рівні нашої еміграції <g/> . Якби твори наших 20-х років перевидати сьогодні в Україні <g/> , напевне <g/> , реакція |
doc#75 | Якби Сенченко писав це в обставинах нашої еміґрації <g/> , може він говорив би не про комінтерн <g/> , а про визволення України <g/> . </p> |
doc#41 | І єднає їх те <g/> , що обидва <g/> , висуваючи цей ідеал <g/> , не бачать <g/> , як можна цей ідеал здійснити - в умовах нашої епохи <g/> . </p> |
doc#75 | Патріотично настроєний читач читає про край нашого життя і зразу підставляє Україну <g/> . |
doc#81 | <p> Не належав до нашого з Федею річника <g/> , але крутився коло нас і брав участь у сходинах семінару Іван Грицютенко <g/> , циганкуватий <g/> , але по-циганському вродливий і дуже меткий і пролізливий до всіх товариств <g/> , без тіні Фединої боязкости й соромливости <g/> . |
doc#16 | Наше завдання тут <g/> , повторюємо <g/> , далеко скромніше <g/> : показати тільки об'єктивну сторону справи <g/> . </p> |
doc#81 | Спочатку всі папери <g/> , що списувати їх було нашим завданням <g/> , писалися по-російськи <g/> . |