Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 ) »3. Хоч і авторами <g/> , і споживачами цих видань були переважно великоукраїнці <g/> , але <g/> , обминаючи вже галицькі впливи на мову авторів <g/> , мало значення ще й те <g/> , що друк і технічна редакція цих видань були головним чином у руках галичан <g/> .
doc#9 Пригадую собі <g/> , що нам незвичайно припало до вподоби слово позаяк <g/> , яке заніс до нас один лубенський громадянин <g/> , як гарну галицьку новинку <g/> »4. </p><p> Цілком зрозуміло <g/> , що крім свідомого переймання окремих галицьких мовних особливостей далеко більше значення за таких обставин мало переймання несвідоме <g/> .
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#9 При цьому тепер великоукраїнська політична еміграція <g/> , за свідченням учасника всіх цих подій В. Дорошенка <g/> , далеко сильніше пов'язується з галичанами <g/> : « <g/> В противність до еміграції з-перед 1905 р. <g/> , котра розмірно мало цікавилася місцевими відносинами <g/> , зайнята переважно своєю партійною роботою <g/> , ся нова емігрантська колонія глибоко увіходить в галицьке життя <g/> »vii <g/> .
doc#9 Любив уживати мало відомі на Україні вирази й трохи тим сам милувався <g/> .
doc#9 Мало не в кожному виступі М. Скрипника фігурує слово терен і інші слова <g/> , що прийшли з Галичини <g/> .
doc#9 <p> Праця адміністрації над « <g/> розгаличаненням <g/> » української літературної мови захопила не тільки словництво <g/> , а й синтаксу <g/> , і правопис <g/> , навіть питання артикуляційної бази — згадаймо відкидання можливосте наближення ненаголошеного о в вимові до у і визнання за можливе й мало не за нормальне його наближення до а <g/> !
doc#9 Очевидно <g/> , мало не виключно з російських джерел <g/> , до того ж часто « <g/> по дорозі <g/> » ще сильно попсованих <g/> .
doc#9 <p> Г. Фонетика й морфологія </p><p> У фонетично-морфологічній системі сучасної української літературної мови рис <g/> , узятих безпосередньо з західноукраїнських говірок при відсутності їх на Великій Україні <g/> , дуже мало <g/> .
doc#9 Котляревський у цій оцінці виступає піонером нового підходу <g/> , нової орієнтації — на селянина й його мову <g/> , він починає літературну мову заново <g/> , на мало не порожньому місці <g/> .
doc#9 Оточення мочеморд мало за осередок маєток Віктора Закревського Березові Рудки на Пирятинщині <g/> , роман Шевченка з В. Рєпніною відбувався там-таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Виділити північноукраїнські елементи в словнику Шевченка при теперішньому стані українського мовознавства <g/> , коли не порядкуємо ані словниками говірок <g/> , ані словниками мови окремих письменників <g/> , а зокрема надто мало знаємо з цього погляду про рідну говірку Шевченкову <g/> , — річ майже неможлива <g/> .
doc#10 Справді <g/> , і темою <g/> , і методою ( <g/> 15 <g/> ) ґрунтовно різниться від пізніших праць Ганцова і має характер праці сумлінної <g/> , але мало самостійної <g/> .
doc#10 Одначе білоруські говірки тоді Ганцов знав тільки з чужих описів <g/> , власне тільки з опису Карського й Соболевського <g/> , тому й тут він мало дає самостійного <g/> . </p>
doc#10 ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тоді як вони спиралися більше на “ <g/> Мысль и язык <g/> ” <g/> , ранній і ще мало самостійний твір Потебні і на його психологічно обґрунтовану теорію літератури <g/> , Курило продовжувала головний напрям його геніальних синтаксичних студій і продовжувала також те <g/> , що завжди було скритою пружиною всієї діяльності Потебні — його українство <g/> . </p>
doc#10 Курило припускає <g/> , що засада вокальної асиміляції діяла в цій групі говірок ще тоді <g/> , коли слабі ъ <g/> , ь існували <g/> , і відповідно перед ними вже тоді мало відбуватися звуження о <g/> , е ( <g/> 17 <g/> , 71 <g/> ) <g/> .
doc#10 Сталося так головне тому <g/> , що атмосфера політичної чистки на Україні і в СССР взагалі <g/> , що стала наростати вже від кінця 20-их років <g/> , мало сприяла науковим дискусіям <g/> .
doc#10 Це мало б підірвати всю теорію Курило про те <g/> , що розвиток о <g/> , е в новозакритих складах на півночі України відбувався відмінно від цього розвитку на півдні Україні <g/> .
doc#10 Мало бо ствердити наявність двох діялектних груп <g/> , що з них склалася українська мова <g/> , — треба поставити ще питання про те <g/> , як і чому вони постали <g/> .