Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 З усіх « <g/> літературних жанрів <g/> » тільки два ще культивовано <g/> : оду ( <g/> партії й режимові <g/> ) й донос <g/> .
doc#37 Головні табори оточували його зі сходу ( <g/> Реґенс- бурґ <g/> ) <g/> , півдня ( <g/> альпійські табори Берхтесґадену <g/> , Мітенвальду <g/> , Фюссену <g/> ) й заходу ( <g/> Авґсбурґ <g/> , Ульм <g/> , дещо пізніше Штутгарт <g/> ) <g/> .
doc#85 А що б не говорили прихильники автономії мистецтва від життя <g/> , серед різних проявів мистецтва завжди існували ( <g/> і може <g/> , найбільше хвилювали <g/> ) й такі <g/> , які намагалися відтворити своїми засобами ритм навколишнього життя — і нема підстав від таких творів відмовлятися <g/> ; як нема підстав відмовлятися і від інших — бо і те і те означало б збіднювати нашу літературу <g/> . </p>
doc#69 Адже тільки на трохи — але не так уже й дуже — вищому щаблі можуть бути відновлені в народній пам'яті ( <g/> й приваблювати підлітків до української історії\" <g/> ) й Кащенко <g/> , Андрій Чайківський і Опільський <g/> , але недоречно розглядати їхні стереотипні повісті в золотому фонді справжньої літератури поруч \" <g/> Чорної ради\" або \" <g/> Марка проклятого\" <g/> .
doc#69 Так активізовано й золотоординську спадщину <g/> , якої Україна <g/> , історично беручи <g/> , не знала ( <g/> ярлик — паличка <g/> , чемодан — валізка <g/> ) <g/> , й варязьку ( <g/> ярус — поверх <g/> ) <g/> .
doc#70 Так активізовано й золотоординську спадщину <g/> , якої Україна <g/> , історично беручи <g/> , не знала ( <g/> ярлик — замість наличка <g/> , чемодан — валізка <g/> ) <g/> , й варязьку ( <g/> ярус — замість поверх <g/> ) <g/> .
doc#31 Уже з приїздом Постишева українізація фактично припинилася ( <g/> формально про українізацію згадували до 1937 р. <g/> ) <g/> , й почала шаліти нестримна й безоглядна русифікація <g/> .
doc#89 доводить <g/> , що вони погані <g/> ? </p><p> Застерігаємося <g/> : і « <g/> Запрошення на Цітеру <g/> » <g/> , й « <g/> Оповідання про переможців <g/> » не видаються нам вдалими творами своїх авторів <g/> ; але зовсім
doc#27 « <g/> Так <g/> , як от майстри почнугь церкву муровати <g/> , то як то широко розведуть <g/> , що <g/> , бачся <g/> , й ладу там ніякого не знайдеш <g/> ; отже <g/> , дивись <g/> , вони знають <g/> , що роблять <g/> : і заломи виведуть <g/> , і кришу і баню збудують <g/> , ще на самому персі святу та одрадну ознаку — хрест золотий поставлять <g/> , щоб кожному було розумно <g/> , на що така велика праця піднята <g/> .
doc#66 <p> Але не абстракт сам по собі <g/> , не загальник і вже напевне <g/> , — боронь Боже <g/> , й думати — не алегорія <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , й поміж інтелігенцією спілкування провадилося переважно на письмі <g/> , а не в живих усних зв'язках <g/> , а мова на письмі ніколи не дорівнює усній ні своїм діяпазоном <g/> , ні активністю сприймання й переймання <g/> .
doc#81 Короленка <g/> , кажуть <g/> , в них влучила бомба <g/> , й вони згоріли <g/> .
doc#66 У Лесі Українки і він страждає <g/> , й бореться <g/> , й вагається <g/> , й переживає <g/> , як і Міріям <g/> , свою гірку самотність <g/> . </p>
doc#40 В дальшому прикладі ми підкреслили цілу низку слів <g/> , що означають військові й урядові гідності <g/> ; ці слова стали архаїзмами <g/> , бо змінився устрій війська і суспільства і скасовані ці гідності <g/> : « <g/> Панцерний товариш Стемпковський звалив молодого курінного Михайла Бреуса <g/> , й зойкнуло його курінне товариство <g/> , бачивши <g/> , як вп'явся корчійно пальцями в сиру землю й сконав <g/> .
doc#96 Ісландці з гордістю думають і кажуть <g/> , що в них нема національних меншин <g/> , нема <g/> , і не було <g/> , й не буде національного або расового питання <g/> .
doc#98 відлуння в діяльності різних там урицьких <g/> , дзержинських <g/> , бронштейнів-троцьких <g/> , ленінів і більше <g/> , й ще і ще <g/> . Несамовито важко було спромогтися на позицію — в іншому контексті —
doc#40 Річ у тому <g/> , що з погляду звучности звуки мови можуть бути поділені на кілька шаблів <g/> : найзвучніші — голосні <g/> , далі йдуть сонорні р <g/> , л <g/> , м <g/> , н <g/> , далі ближчі до голосних в <g/> , й <g/> , далі решта дзвінких і нарешті глухі приголосні <g/> .
doc#40 <p> Натомість <g/> , коли глухий стоїть перед дзвінким ( <g/> крім в <g/> , й і сонорних р <g/> , л <g/> , <g/> , м <g/> , н <g/> , — себто тих приголосних <g/> , що своєю вимовою почасти наближаються до голосних і не мають глухих допарків <g/> ) <g/> , то він переходить обов'язково в відповідний дзвінкий <g/> .
doc#40 <p> В українській мові слова <g/> , не розмежовані павзою <g/> , поєднуються в одну звукову цілість загалом за тими ж законами <g/> , за якими поєднуються звуки в межах слова <g/> : кінцеві дзвінкі приголосні зберігають свою дзвінкість перед глухими ( <g/> дідкаже <g/> ) <g/> , глухі перед дзвінкими <g/> , крім в <g/> , й і сонорних <g/> , набирають деякої дзвінкости ( <g/> квитоґдотеатру <g/> , свіддалекий = квиток до театру <g/> , світ далекий <g/> ) <g/> , а особливо виразно в таких сполученнях <g/> , як як же ( <g/> = яґже <g/> ) <g/> , от би ( <g/> = одби <g/> ) <g/> ; перед паля- талізованими заходять звичайні паляталізаційні асиміляції ( <g/> вас'тямити = вас тямити <g/> ) <g/> .
doc#66 У Лесі Українки і він страждає <g/> , й бореться <g/> , й вагається <g/> , й переживає <g/> , як і Міріям <g/> , свою гірку самотність <g/> . </p>