Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 Але смерть не може перемогти і спинити життя <g/> .
doc#24 Це апотеоза людини <g/> , що опанувала сама себе <g/> , апотеоза дорослої <g/> , мужньої людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , а в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку спляновує їх на організацію життя <g/> , на скорення пасивно-улягаючої матерії природи <g/> , в найвищому своєму вияві і в найвищій синтезі з силами природи — в будуванні <g/> .
doc#24 І все закінчується символікою зародження нового життя в грозі і бурі — символ вічности життя і вічности боротьби <g/> , вічности існування перешкод і вічности ламання їх <g/> .
doc#24 Іронія романтиків знаменувала жах перед перемогою життєвої прози ( <g/> згадаймо хоч би Людвіґа Тіка <g/> ) <g/> , іронія « <g/> Мелодрами <g/> » знаменує ствердження життєвої прози як одного з закономірних проявів вічного життя <g/> , заперечення штучної поетичної або трагічної пози <g/> , що стає нібито над життям <g/> . </p>
doc#24 Іронія романтиків знаменувала жах перед перемогою життєвої прози ( <g/> згадаймо хоч би Людвіґа Тіка <g/> ) <g/> , іронія « <g/> Мелодрами <g/> » знаменує ствердження життєвої прози як одного з закономірних проявів вічного життя <g/> , заперечення штучної поетичної або трагічної пози <g/> , що стає нібито над життям <g/> . </p>
doc#24 Життя і острах <g/> . </p>
doc#24 Явище життя в словесних варіяціях проходить перед нами тричі або двічі <g/> .
doc#24 Але <g/> , — веде далі автор <g/> , — життя змінилося <g/> , і тому « <g/> у нашому вертепі все буде трохи інакше <g/> » <g/> .
doc#24 І коли на початку твору вона з'являється в момент <g/> , сказати б <g/> , хресної муки <g/> , в момент похорону коханого <g/> , коли вона близька того <g/> , щоб зректися життя <g/> , то кінцева поява знаменує її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> .
doc#25 Але те <g/> , що вони здобули боєм <g/> , важкою працею і навіть жертвою життя <g/> , потім стає самозрозумілою річчю <g/> , і їхні праці стають цариною бібліографа і історика <g/> .
doc#25 Одне слово <g/> , рідна мова народу — цей живий безпосередній вислів усієї його особистости <g/> , його душевного життя й його генія <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 11—12 <g/> ) <g/> . </p>
doc#26 І він був певний цього вже на двадцять п'ятому році свого життя <g/> , коли визначив своє місце супроти своїх попередників <g/> . </p>
doc#27 В усіх випадках <g/> , коли він говорить про спільне життя <g/> , звичайно на короткий час <g/> , він каже про життя втрьох <g/> .
doc#28 Він виявляється тут у тому <g/> , як симетрично з'являється епітет <g/> , як рівномірно обтяжує він кожний іменник <g/> : </p><p> Могутніх форм мереживо прозоре <g/> , </p><p> Залізний ляск і двоколійна путь </p><p> В широкий світ непереможно звуть <g/> , </p><p> Де йде життя і д овгу ниву оре <g/> . </p>
doc#28 Поезія П. Филиповича – це переважно поезія відбитого літературного світла <g/> , а не поезія цілісного <g/> , на житті ґрунованого світосприйняття <g/> . </p>
doc#28 Правда <g/> , в суті своїй концепції ці нескладні — це ідея вічної перемоги праці — </p><p> І вічна праця все <g/> , що здобувалось <g/> , </p><p> Людині знову віддає у дар <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино вічного — </p><p> Смерть не мине <g/> , і ти загинеш сам <g/> , </p><p> Та безліч раз зійдуть твої творіння <g/> . </p>
doc#28 Бо поезія Зерова не могла стати довершено неоклясичною через те <g/> , що життя <g/> , що жива і б'ючка кров поета перепліскувалися за вінця неоклясичної схеми <g/> .
doc#29 А театр — це сума життів <g/> .
doc#29 Але годі зрозуміти політику українських театрів <g/> , якщо заплющити очі на реальні обставини тогочасного харківського театрального життя <g/> .
doc#33 Вони приводять з собою думки про право на жорстокість <g/> : « <g/> Життя жорстоке <g/> .