Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 , смерть <g/> . Але смерть не може перемогти і спинити життя <g/> . Отже <g/> , матерія-енерґія завжди лежатимуть в
doc#24 розрахунку спляновує їх на організацію життя <g/> , на скорення пасивно-улягаючої матерії
doc#24 нового життя в грозі і бурі — символ вічности життя і вічности боротьби <g/> , вічности існування
doc#24 прози як одного з закономірних проявів вічного життя <g/> , заперечення штучної поетичної або трагічної
doc#24 або трагічної пози <g/> , що стає нібито над життям <g/> . </p><p> У « <g/> Пантомімі <g/> » іронією пройнята вже сама тема <g/> :
doc#24 і вбито <g/> ! </p><p> Злети й падіння <g/> . Віра і голод <g/> . Життя і острах <g/> . </p><p> Біль і перемога <g/> ! </p><p> Конче — перемога <g/> . </p><p> І
doc#24 , 2 і 3 різними словами окреслюють те саме <g/> . Явище життя в словесних варіяціях проходить перед нами
doc#24 та інтерлюдій <g/> . Але <g/> , — веде далі автор <g/> , — життя змінилося <g/> , і тому « <g/> у нашому вертепі все буде
doc#24 її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> . Так <g/> ,
doc#25 здобули боєм <g/> , важкою працею і навіть жертвою життя <g/> , потім стає самозрозумілою річчю <g/> , і їхні праці
doc#25 вислів усієї його особистости <g/> , його душевного життя й його генія <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 11—12 <g/> ) <g/> . </p><p> Особистість народу <g/> ,
doc#26 певний цього вже на двадцять п'ятому році свого життя <g/> , коли визначив своє місце супроти своїх
doc#27 життя <g/> , звичайно на короткий час <g/> , він каже про життя втрьох <g/> . У випадку Параски Глібової він
doc#28 путь </p><p> В широкий світ непереможно звуть <g/> , </p><p> Де йде життя і д овгу ниву оре <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Чернігів <g/> » <g/> ) </p><p> Микола Зеров не
doc#28 світла <g/> , а не поезія цілісного <g/> , на житті ґрунованого світосприйняття <g/> . </p><p> Візьмімо
doc#28 « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино вічного — </p><p> Смерть не мине <g/> , і ти загинеш
doc#28 стати довершено неоклясичною через те <g/> , що життя <g/> , що жива і б'ючка кров поета перепліскувалися
doc#29 нетривкішого <g/> , ніж життя <g/> . А театр — це сума життів <g/> . Тисячоліття тому мистці потішали себе
doc#29 тогочасного харківського театрального життя <g/> . І <g/> , зрештою <g/> , культура культурою <g/> , а гроші
doc#33 з собою думки про право на жорстокість <g/> : « <g/> Життя жорстоке <g/> . Знаєш <g/> , що виправити цього не можна <g/> , і