Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#9 Говорив він <g/> , як галичанин <g/> , хоч сам був у Галичині разів два <g/> , та й то дуже недовго <g/> .
doc#9 Усі ці слова — не говоримо тут про два приклади нелексичні <g/> : на окреме препозитивне вживання частки ся при дієсловах ( <g/> ся починає <g/> ) і на майбутній час <g/> , утворений не інфінітивом <g/> , а дієприкметником на -л ( <g/> буду мусів <g/> ) — у сучасній літературній мові вже не « <g/> здаються чудними <g/> » <g/> , бо становлять цілком звичайний <g/> , звичний і неуникний складник <g/> . </p>
doc#9 Дуже виразно помітно це на слові вигода <g/> , де два наголоси поєднуються з відмінністю значення <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#11 Є <g/> , виходить <g/> , два відмінні сплески води <g/> , — регулярний <g/> , на причалах вапоретто <g/> , зручний і занудний <g/> , — і другий <g/> , дикий <g/> , позначений божевіллям хаосу й зникомости <g/> , — у романі <g/> .
doc#11 <p> Так <g/> , є два типи сплеску води у Венеції <g/> .
doc#11 <p> КІНЕЦЬ ІНТЕРМЕДІЇ ДВА <g/> .
doc#12 Літери щ і ї завжди позначають два звуки <g/> : шч і йі <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) коли перша основа — числівник один або два <g/> , напр <g/> .
doc#12 З розділкою вони пишуться коли зберігається два окремі <g/> , наголоси <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 7. Щоб розмежувати два поставлені поруч поняття <g/> , напр <g/> .
doc#13 Шукати аналогій у власному емігрантському житті дійшлому критикові буде важко <g/> , бож у Криму не було ані власних будиночків на два поверхи <g/> , ані автомобілів <g/> , ані акваріюмів з золотими рибками <g/> …
doc#14 Але на місці Лесича я б переставив місцями два цикли його віршів <g/> .
doc#15 Еще шаг <g/> , два <g/> , вот стена <g/> .
doc#15 <p> Перші два видання « <g/> Русского синтаксиса в научном освещении <g/> » ( <g/> 1914 і 1920 р. <g/> ) Пєшковського <g/> , як уже відзначено <g/> , не знають ні поняття називного речення <g/> , ні прикладів на нього <g/> , обмежуючися на тому ж прикладі ребенок <g/> !
doc#15 Якщо перші два ми знайдемо і в Шахматова ( <g/> без відповідних назв <g/> ) - екзистенціяльні з докладною характеристикою і великою кількістю прикладів <g/> , а вказівні-в натяку <g/> , то власне називні встановлені саме Пєшковським для назв книжок <g/> , вивісок <g/> , написів на будинках <g/> , оголошень <g/> .
doc#15 Останні два типи являють собою деталізацію екзистенціяльних номінативних речень Пєшковського <g/> , деталізацію <g/> , проведену за семантично-функціональними ознаками <g/> .