Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 , всміхнених уст <g/> , віястого ока й густої коси <g/> . Вона вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді
doc#2 — не одноманітність катеринкових ритмів <g/> , вона не заколисує <g/> , вона на перше враження шорстка <g/> .
doc#2 катеринкових ритмів <g/> , вона не заколисує <g/> , вона на перше враження шорстка <g/> . Її суть — не люляння <g/> ,
doc#2 не зраджено з старого поетичного світу <g/> , яким вона почала першу свою збірку <g/> . За тягарем барокко
doc#2 , Лятуринська лишилася вічно вірною собі <g/> . І цим вона показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає
doc#2 має не тільки свій стиль <g/> , а і свій світ <g/> . І більше <g/> : вона має гармонію в своєму світі <g/> , і то гармонію <g/> , не
doc#3 . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , вона була написана та надрукована іноземною
doc#3 чи заборона даних конструкцій умотивована і чи вона сприяє розвитку мови <g/> . Чи науковець ( <g/> або
doc#4 тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як вона воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> ,
doc#4 Буває осліпла й застигла в давно минулому <g/> . Така вона була в восьмому десятку його років у Івана
doc#4 послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> . <g/> ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , —
doc#4 . Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно
doc#4 на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч
doc#4 Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших
doc#4 , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі
doc#4 ілюзія щоденникової тяглости не випадкова <g/> , що вона — наслідок певного задуму <g/> . Але в ширшому пляні
doc#4 й ті взяті в відлуннях у її власній душі <g/> . Поза тим вона пише про настрої <g/> , про власне <g/> . Вона вміє
doc#4 . Поза тим вона пише про настрої <g/> , про власне <g/> . Вона вміє піднести собаку свого дитинства Гаршнепа
doc#4 ! І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , вона тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому
doc#4 мітологічні ремінісценції цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> . Але мотив