This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | , всміхнених уст <g/> , віястого ока й густої коси <g/> . | Вона | вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді |
doc#2 | — не одноманітність катеринкових ритмів <g/> , | вона | не заколисує <g/> , вона на перше враження шорстка <g/> . |
doc#2 | катеринкових ритмів <g/> , вона не заколисує <g/> , | вона | на перше враження шорстка <g/> . Її суть — не люляння <g/> , |
doc#2 | не зраджено з старого поетичного світу <g/> , яким | вона | почала першу свою збірку <g/> . За тягарем барокко |
doc#2 | , Лятуринська лишилася вічно вірною собі <g/> . І цим | вона | показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає |
doc#2 | має не тільки свій стиль <g/> , а і свій світ <g/> . І більше <g/> : | вона | має гармонію в своєму світі <g/> , і то гармонію <g/> , не |
doc#3 | . </p><p> Щоправда <g/> , моя книжка вийшла у далекій Швеції <g/> , | вона | була написана та надрукована іноземною |
doc#3 | чи заборона даних конструкцій умотивована і чи | вона | сприяє розвитку мови <g/> . Чи науковець ( <g/> або |
doc#4 | тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як | вона | воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , |
doc#4 | Буває осліпла й застигла в давно минулому <g/> . Така | вона | була в восьмому десятку його років у Івана |
doc#4 | послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> . <g/> ) | Вона | <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — |
doc#4 | . Не кажу вже про те <g/> , що стилістично | вона | існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно |
doc#4 | на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої | вона | так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч |
doc#4 | Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що | вона | не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших |
doc#4 | , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим | вона | дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі |
doc#4 | ілюзія щоденникової тяглости не випадкова <g/> , що | вона | — наслідок певного задуму <g/> . Але в ширшому пляні |
doc#4 | й ті взяті в відлуннях у її власній душі <g/> . Поза тим | вона | пише про настрої <g/> , про власне <g/> . Вона вміє |
doc#4 | . Поза тим вона пише про настрої <g/> , про власне <g/> . | Вона | вміє піднести собаку свого дитинства Гаршнепа |
doc#4 | ! І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , | вона | тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому |
doc#4 | мітологічні ремінісценції цілком чужі <g/> , | вона | вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> . Але мотив |