Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> -у <g/> , -иць ( <g/> -іць <g/> ) <g/> , -а <g/> , додані до вигука <g/> , підкреслюють інтенсивність звука чи дії <g/> , напр <g/> .
doc#81 Трупу вони набирали нашвидкуруч <g/> , звідки пупадя <g/> , — чим гірші <g/> , тим краще <g/> , бо тоді більше виблискуватиме зірка <g/> , п'єи йшли з однієї проби <g/> , декорації й костюми <g/> , які Бог послав <g/> , репертуар <g/> , розрахований на легкий успіх — фарси <g/> , легкі фривольні комедії <g/> , сентиментальні драми сумнівної літературної вартости <g/> , кричущі мелодрами <g/> .
doc#72 <p> Лейтес А. <g/> , М. Яшек <g/> .
doc#53 У зазначеній статті « <g/> О малорусских азбуках <g/> » є згадка про видану абетку Горячковського <g/> , мені невідому <g/> .
doc#72 <p> Несподівана “ <g/> допомога <g/> ” в змаганнях за права української мови прийшла від прем'єр-міністра П. Столипіна <g/> , найаґресивнішого виразника політики російського консервативного націоналізму <g/> .
doc#45 Коли пригадаємо <g/> , як убачав майбутнє української мови Метлинський ( <g/> " <g/> уже наша мова конає <g/> " <g/> ) <g/> , то стане ясно <g/> , яким оптимістом був Потебня <g/> , хоч він і не ставив крапки над кожним і. Тому — в теоретичній площині — Потебня відкидає погляди свого ґуру <g/> , найвищого авторитету — Гумбольдта <g/> , який уважав <g/> , ідо історичний період формування мов закінчився і вони або лишаються у вжитку <g/> , як є <g/> , або відмирають <g/> .
doc#81 Його заарештовано ще в студентські роки <g/> , Братчука <g/> , напевне <g/> , пізніше <g/> .
doc#40 па- <g/> , завжди наголошений ( <g/> крім парубоцтво <g/> ) <g/> , при іменниках 1-ої відміни показує побічність даного предмета супроти того <g/> , який позначається тією ж основою без приростка ( <g/> пагін <g/> , пагорок <g/> , пакіл <g/> , парубок <g/> , пасмуга <g/> , пасока <g/> , пабородки <g/> ) <g/> , а при іменниках 3-ої відміни — збірність ( <g/> памолодь <g/> , паморозь <g/> , патолоч <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток пра- <g/> , в односкладових іменниках завжди наголошений <g/> , показує велику віддаленість предмета в часі <g/> , часто первісність предмета ( <g/> прадід <g/> , правнук <g/> , прабатько <g/> , праліс <g/> , пралюдина <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток уз- показує просторові поняття за ознакою межування <g/> , сусідства з чимнебудь <g/> , напр <g/> .
doc#31 У « <g/> Копернікові <g/> » анафора виступає тільки раз <g/> , і — річ <g/> , мабуть <g/> , не випадкова <g/> , — саме там <g/> , де мова про прості гасла для примітивної « <g/> просвіти <g/> » <g/> : « <g/> Їй треба до лікнепу <g/> .
doc#80 Ім'я <g/> , що йому дав Домонтович <g/> , не випадкове — nomen omen <g/> .
doc#81 Завжди в матроській блюзі й широких матроських штанях-кльош <g/> , ніби втілення синтези північноукраїнських і південноукраїнських оселенців у полтавському лісостепі <g/> .
doc#92 На викладах Якобсона <g/> , отже <g/> , були не тільки справжні героїні його романів <g/> , а й кандидатки до того <g/> .
doc#72 , 1862 <g/> ; Г. Шашкевич <g/> , 1862 <g/> ; П. Дячан <g/> , 1865 <g/> ; </p><p> О. Партицький <g/> , 1883 <g/> ) <g/> , які не спиралися на жадний авторитет <g/> , крім автора <g/> , а шкільна граматика С. Смаль-Стоцького ( <g/> “ <g/> Руська граматика <g/> ” <g/> , Львів 1893 <g/> , перевидана 1907 <g/> , 1914 та 1928 р. <g/> , написана у співпраці з Ф. Ґартнером <g/> ) <g/> , що наближалася до норм Центральної України <g/> , зокрема в запровадженні так званого фонетичного письма <g/> , хоч і з чималою кількістю місцевих особливостей <g/> , і була затверджена після запеклого нерозбірливого в засобах спротиву автрійським Міністерством освіти <g/> , потрапила до школи щойно 1893 р. <g/> , попереджена в лексикології першим великим словником — Е. Желеховського — 1886 р.8 Тому не диво <g/> , що діялектна основа мови кожного українського письменника виразно виявлялася у його творах <g/> , а особливо на теренах Австрії <g/> , де і діялектів було більше і вони більше різнилися між собою <g/> .
doc#81 Я зробив усі до однієї задачі з збірника Шапошнікова й Вальцева з альµебри <g/> , Рибкіна з геометрії й тригонометрії <g/> .
doc#19 Сучасний читач виховується на Руданському <g/> , Свидницькому <g/> , знає Манжуру <g/> , але про Мову не чув нічого або <g/> , в кращому випадку <g/> , знає тільки один його вірш <g/> , що став хрестоматійним <g/> , — « <g/> Козачий кістяк <g/> » <g/> .
doc#81 <p> Я бував у книгозбірні НТШ <g/> , себто під опікою Володимира Вікторовича часто <g/> , вона була потрібна мені і для журналістичних статтів <g/> , а особливо для праці над книжкою <g/> , що над нею я тоді працював і таки ще в Львові закінчив <g/> .
doc#81 Власне <g/> , стає один образ <g/> , але він загальний <g/> , не про конкретну п'єсу чи виставу <g/> , суцільне сіре тло <g/> , де декорації мають фотографічний характер <g/> , персонажі — трафарет газетних штампів — зажерливий куркуль в чоботях гармонікою <g/> , свідомий незаможник-колгоспник <g/> , середняк <g/> , що вагається <g/> , робітник-ударник <g/> , сталевий партієць <g/> , героїчний червоноармієць <g/> , підлий диверсант — аµент капіталізму <g/> , життєрадісний комсомолець-оптиміст часом з легкими dйpits amoureux <g/> , легко переборюваними <g/> , особливо коли дорадником виступить партійний активіст <g/> , найкраще — секретар партосередку <g/> …
doc#9 М. Коцюбинський добре знав східноукраїнські варіянти <g/> , широко їх використовував і їх зовсім не цурався <g/> .
doc#81 Комплекс Вичлінського <g/> , що відкрився мені десь рік або два перед тим в індивідуальному застосуванні <g/> , тепер з'явився в застосуванні загально-суспільному <g/> .
doc#20 В. Немировича-Данченка <g/> , що тоді гастролював у Харкові з « <g/> Корневільськими дзвонами <g/> » й « <g/> Карменсітою й солдатом <g/> » <g/> , — обидві вистави — спроби оновити заяложених « <g/> улюбленців публіки <g/> » — оперету Планкета і оперу Бізе <g/> .