Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#10 У південних говірках о переходило в у <g/> , що потім нефонетично <g/> , під впливом і в наголошених складах заступалося й собі на і ( <g/> отже <g/> , спершу жінка — жунки <g/> , потім жінка — жінки14 <g/> ) — до речі данина відкиненим було поглядам Михальчука <g/> , хоч і в обмеженні до ненаголошеної позиції <g/> !
doc#12 <p> 3. В деяких словах на початку слова можуть з'являтися або зникати наставні в ( <g/> перед у <g/> , о <g/> ) <g/> , у ( <g/> серед в <g/> ) <g/> , і ( <g/> перед групами приголосних <g/> ) залежно від закінчення попереднього слова <g/> : над ухом— на вусі <g/> , улиця—вулиця <g/> , уста—вуста <g/> , узький—вузький <g/> , огонь— вогонь <g/> , увесь—весь <g/> , мла—імла <g/> , гра—ігра <g/> , ржа—іржа <g/> , ллє — іллє <g/> , рве — ірве <g/> , ще — іще <g/> , а також з — із <g/> . </p>
doc#40 Цей відтінок вносять приростки за- і ( <g/> при дієсловах руху в одному напрямі <g/> ) по- <g/> , напр <g/> .
doc#40 Якщо взяти <g/> , приміром <g/> , слово пісням <g/> , то перший склад має тільки наростання звучности від п до і ( <g/> пі <g/> ) <g/> , другий — наростання від с до н <g/> , від н до а і спадання від а до м ( <g/> сням <g/> ) <g/> .
doc#15 , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> , що і ( <g/> пізніше <g/> ) Томсон <g/> , тобто розглядає їх як афективно-забарвлені еквіваленти речень <g/> , і в пізнішій шкільній і науковій літературі називне речення як окремий тип не фігурує <g/> .
doc#40 До другої дієвідміни належать дієслова <g/> , що кінчаються на -ити <g/> , де -и наросток ( <g/> отже <g/> , носити <g/> , ходити <g/> , — але не бити <g/> , крити <g/> , бо тут 11- кореневе <g/> ) <g/> , всі на -іти ( <g/> за винятком тих <g/> , що можуть його і не мати <g/> , як от <g/> : сопти — сопіти <g/> , хропти — хропіти <g/> , ревти — -ревіти і дієслова хотіти <g/> ) і ( <g/> після ше- лесних <g/> ) на -ати <g/> , що в теперішньому часі втрачають це -г- і - ( <g/> і- ( <g/> отже терпіти — терплю <g/> , блищати — блищу <g/> , — але не гріти <g/> , бажати <g/> , що в теперішньому часі зберігають свої -і- <g/> , -а- <g/> : грію <g/> , бажаю <g/> ) <g/> ; сюди ж належать <g/> , нарешті <g/> , дієслова бігти <g/> , спати <g/> , гна- ти <g/> .
doc#40 <p> У допустовому значенні <g/> , крім звороту не зважаючи па із знахідним відмінком <g/> , вживаються подеколи прийменники попри і ( <g/> рідко <g/> ) про з знахідним відмінком і мимо з родовим <g/> , напр <g/> .
doc#11 І <g/> , потенційно <g/> , прибутковий і ( <g/> тим самим <g/> ) державокорисний об'єкт туристичного руху <g/> , може <g/> , колись навіть у міжнародних маштабах <g/> .
doc#65 Наприклад <g/> , чергування о та е з і ( <g/> тип кінь <g/> : коня <g/> ) <g/> , таке характеристичне саме для української мови <g/> , непродуктивне щонайменше від XVII ст <g/> .
doc#40 Тоді вони вимовляються як короткі ( <g/> нескладові <g/> ) у <g/> , і ( <g/> ў <g/> , і̯ <g/> ) і разом з голосним становлять дифтонг ( <g/> двозвук <g/> ) <g/> .
doc#45 Скажімо <g/> , помітивши <g/> , що в українській мові три праслов'янські голосні ( <g/> і і <g/> , в певних позиціях <g/> , е і о <g/> ) перейшли в і ( <g/> хліб <g/> , піч <g/> , кіт <g/> ) <g/> , Житецький міг твердити <g/> , що в українській мові скрізь помітне тяжіння до і <g/> , навіть — що це притаманна риса мови <g/> , і на цій " <g/> підставі <g/> " пояснювати інші явища історичного розвитку <g/> .
doc#40 у « <g/> Нормах <g/> » О. Синявського §§ 170-172 <g/> , 187-188 <g/> , в « <g/> Увагах <g/> » О. Курило §§ 17-18 <g/> , 20 <g/> , а також статтю А. Пашківського « <g/> Функції прийменників у сучасній українській літературній мові <g/> » ( <g/> »Мовознавство <g/> » 12 <g/> , 1937 <g/> ) і ( <g/> частково застарілу <g/> ) статтю О. Огоновського « <g/> О przyimkach w języku starosłowieńskim <g/> , ruskim і polskim <g/> » ( <g/> »Rozprawy wydziału filologicznego Polskiej Akademii Umiejętności <g/> , T. 5 <g/> , Краків 1875 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Перелічені відміни інфінітивних речень через свою модальність і ( <g/> часто <g/> ) емоційність широко вживаються в афективній мові — як усно-побутовій або ораторській <g/> , так і в газетно- публіцистичній <g/> .
doc#96 Багато націй увіходило до такого періоду під знаком своєї історії <g/> , збереженої матеріяльно <g/> , і ( <g/> чи або <g/> ) — під знаком фолкльору <g/> .
doc#10 І самий склад її списка можна й треба критикувати <g/> , зокрема ледве чи є підстави розглядати як окремі фонеми наголошені й ненаголошені голосні а <g/> , о <g/> , у <g/> , и <g/> , і ( <g/> щодо нена- голошених и <g/> , е погляди Курило критикував уже Сімович18 <g/> ) <g/> .
doc#40 : двоє очей ( <g/> основа однини ок ( <g/> о <g/> ) — основа множини оч ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , двоє друзів ( <g/> основа однини друг — основа множини друз ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , троє дівчат ( <g/> основа однини дівч ( <g/> ин <g/> ) ( <g/> а <g/> ) ( <g/> основа множини дівчат ( <g/> а <g/> ) <g/> , четверо селян ( <g/> основа однини селянин — основа множини селян ( <g/> и <g/> ) <g/> ) тощо <g/> , пор <g/> .
doc#40 : двоє очей ( <g/> основа однини ок ( <g/> о <g/> ) — основа множини оч ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , двоє друзів ( <g/> основа однини друг — основа множини друз ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , троє дівчат ( <g/> основа однини дівч ( <g/> ин <g/> ) ( <g/> а <g/> ) ( <g/> основа множини дівчат ( <g/> а <g/> ) <g/> , четверо селян ( <g/> основа однини селянин — основа множини селян ( <g/> и <g/> ) <g/> ) тощо <g/> , пор <g/> .
doc#40 Його головне призначення — показувати не єдність ( <g/> як і <g/> ) <g/> , а приєднання <g/> .
doc#12 <p> 4. Перед другим членом подвійних сполучників ( <g/> не тільки—а <g/> , не стільки—як <g/> , як—так і <g/> , так—як і <g/> ) <g/> , що зв'язує однорядні члени речення <g/> , напр <g/> .