Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Вони належали або до “ <g/> Королівства Галицького й Вол од и- мирського з великим герцоґством Краківським <g/> ” <g/> , які Австрія успадкувала від Польщі <g/> , 5 6 або до герцог'ства Буковинського <g/> , що певний час перебувало було в складі князівства Молдавського <g/> , що стояло в васальній залежності від Туреччини <g/> .
doc#85 Отже <g/> , і заперечувати постання цього стилю треба не апріорними схемами й вживанням слів <g/> , які автор вважає за компромітуючі ( <g/> марксизм тощо <g/> ) <g/> , а конкретно <g/> , озброївшися фактами українського літературного процесу <g/> . </p>
doc#27 <p> 1 У теперішньому виданні використано деякі завваги Марка Антоновича в його рецензії на цю книгу ( <g/> « <g/> Український історик <g/> » <g/> , 23 <g/> , 1986 <g/> , 1—2 <g/> ) <g/> , за які автор йому вдячний <g/> . </p>
doc#9 Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#50 А коли до цього додати <g/> , що посередині розкидані разючі своєю оригінальністю й яскравістю порівняння й метафори <g/> , які аж усмоктують читачеву увагу <g/> , то стане ясно <g/> , якої напруги пам'яті і спостережливої вдумливости вимагає поема <g/> .
doc#68 Так <g/> , звісно <g/> , Шевченко не мав монополії на вживання того чи того слова <g/> , але в його творах були деякі характеристичні слова <g/> , які асоціюються з його творами і — часто — несуть у собі в згорненому вигляді ніби цілий той твір <g/> , з яким вони найбільше асоціюються <g/> , вони здатні в сприйманні читача розгорнутися в цілий цей твір <g/> , як лялечка <g/> , що спить у коконі <g/> , розвивається в барвистого метелика <g/> . </p>
doc#33 Та на всіх етапах цього розвитку <g/> , які б вони не були часом брутальні й безоглядні <g/> , одне лишається певним і виразним у Степанові <g/> : « <g/> Він не брехав перед собою ні в думках <g/> , ні в учинках <g/> , і конкретність лишалась у нім <g/> , і життя не переставало бути йому пахучим <g/> , хоч і гірким мигдалем <g/> » <g/> .
doc#63 Раціоналізм — філософська база неоклясицизму — не буде ідеологією нового письменства <g/> , і формальний вишкіл не може стати самоціллю <g/> , а національна стихія не вкладеться в рамки чужих форм <g/> , які б гнучкі вони не були <g/> .
doc#96 Але <g/> , звісно <g/> , годі знайти двох ісландців <g/> , які б говорили англійською мовою між собою <g/> .
doc#101 ) <g/> , але й не густо й на самих чернівчан <g/> , які б знали про існування такої церкви в їхньому місті ( <g/> з чим тут проблема <g/> ?
doc#31 » — і переходить до висновку про те <g/> , що « <g/> необхідно утворити при редакціях журналів і газет контрольні секції з людей ідеологічно витриманих <g/> , цілком розуміючих вимоги щодо пролетарської творчости <g/> , які б контролювали б [ <g/> так <g/> !
doc#64 Тут виявилося повне нерозуміння тієї складної розгри сил <g/> , якою є світова політика <g/> , й того безмежного егоїзму <g/> , що в ній панував <g/> , панує й пануватиме <g/> , які б красиві слова при цьому не виголошувано <g/> , і часто навіть у прямій пропорції до числа таких слів у промовах і декляраціях <g/> .
doc#63 <p> Супроти творчого конфлікту Косача відмінність передусім та <g/> , що Маланюк шукав сил <g/> , які б могли не його Україну зробити його Україною не деінде <g/> , не в Европі <g/> , а нібито в самій Україні <g/> , її майбутньому <g/> .
doc#63 Філософія — це передусім напружене шукання тих сил <g/> , які б могли повернути Україну на шлях <g/> , яким її хотів би повести поет <g/> .
doc#40 Шануючи заслуги його на полі вкраїнського письменства <g/> , а також виходячи з того <g/> , що нам потрібні тепер межи іншим і маніфестації <g/> , які б свідчили про існування наше <g/> , перед ширшою публічністю показували <g/> , що ми живемо <g/> , — ухвалила громада наша прийняти уділ в тому похороні депутацією й вінком на могилу покійного <g/> . </p>
doc#59 Над руїнами вчорашніх ідеологій <g/> , над руїною вчорашньої людини <g/> , — а мусімо визнати <g/> , що це руїна <g/> , в які б сучасні партійні шати вона не рядилась і якими б вивісками себе не обвішувала <g/> , — відбувається ще прихований процес законення <g/> , розвитку й формування нової нашої людини <g/> .
doc#68 ) </p><p> Лірика може обирати найрізноманітніші теми <g/> , від любовних до політичних <g/> , від пейзажних до філософських <g/> , її спектр безмежний <g/> , але які б і скільки б тем вона не брала <g/> , кінець-кінцем вона має лише одну тему — особистість самого поета <g/> .
doc#40 : « <g/> Раз боялась я <g/> , що в кожній редакції у Львові сидять люди <g/> , які батька бодай з прізвища </p><p> знали <g/> .
doc#12 <p> є <g/> ) Заперечна частка не з дієсловами пишеться нарізно <g/> , крім тих дієслів <g/> , які без неї не вживаються або яким вона надає іншого значення ( <g/> а не просто заперечує <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) із схрещення головних до тогочасних українських говірок ( <g/> західніх і північних <g/> ) <g/> , отже <g/> , були близькі до цих говірок <g/> , а водночас позбулися цілої низки архаїзмів ( <g/> застарілостей <g/> ) <g/> , які без потреби ускладняли фонетичну й граматичну систему мови <g/> .