Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 розмовах і навіть не слухав їх <g/> , але я добре знав <g/> , які вони значущі в своїй незначності <g/> , як їх любили
doc#22 різниться від різних « <g/> збагачених реалізмів <g/> » <g/> , які самовдоволено ремиґають учорашнім <g/> . Ніколай
doc#22 вишколили <g/> , як звертатися до поодиноких людей <g/> , які відповіді давати на їхні відчайні запитання і
doc#22 людей <g/> , які не хочуть і не люблять працювати <g/> , які витворили собі світ несправжніх цінностей <g/> ,
doc#22 і не знаючи <g/> , що тим часом сталося в його країні і які люди запанували на світі <g/> ? </p><p> П'єса Жіроду
doc#22 коханець Адольф Берто і духи рослин і тварин <g/> , які вона хоче врятувати <g/> . </p><p> Порівняння можна було б
doc#23 : не колектив <g/> , а я <g/> , моя душа <g/> , мої переживання <g/> , які є водночас переживання універсальної людини <g/> ,
doc#23 , ніж конкретні зорові образи <g/> . Ми не знаємо <g/> , які дерева ростуть у цих садках і дібровах <g/> , які
doc#24 цензури <g/> . Хіба поодинокі натяки-алюзії <g/> , про які ми згадували на початку статті <g/> , можна було б
doc#24 і велична <g/> , частина того життя <g/> , тієї України <g/> , які і становлять зміст образу жінки з цвинтаря <g/> . І
doc#25 — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> ,
doc#26 встановити <g/> , наскільки живі були в його душі і які саме традиції старої Січі <g/> . Важить <g/> , як
doc#26 суті світобачення й стилетворення <g/> , а в тому <g/> , на які складники цього процесу припадає наголос <g/> . І <g/> ,
doc#26 шевченкознавства <g/> » на цитатах і зіставленнях <g/> , які годі заперечити <g/> , показав <g/> , як народницька
doc#26 за себе <g/> . Утримаймося від коментарів <g/> . За які писання Тичина одержав нагороду <g/> ,
doc#27 за потрібну зброю <g/> ; буде час і царів-поетів <g/> , які все підпорядкують своїй божественній
doc#28 та історія <g/> , що й з епігонами Шевченка <g/> , які теж не помітили живого духу його поезії <g/> , а стали
doc#31 повтори типу анафори або епіфори <g/> , які були такою характеристичною рисою стилю
doc#32 не за кількістю <g/> . У нас виходить багато видань <g/> , які є <g/> , власне <g/> , тільки задрукованим папером <g/> .
doc#32 мала щастя <g/> . їх було три <g/> , і кожний з них <g/> , хоч які різні вони були психологічно і інтелектуально