Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 Та життя ранило на кожному кроці — і від того гнів <g/> , який вражав деяких <g/> , переважно тих <g/> , хто мало її знали <g/> » <g/> .
doc#72 щось на зразок того “ <g/> огидного російсько-малоросійського воляпюку <g/> ” <g/> , який все ширше розливається по містах наших південних губерній <g/> " ( <g/> К вопросу об украинской культуре <g/> .
doc#47 Ритміка вірша менш різноманітна <g/> , ніж перед тим <g/> ; поезії пісенного й інтимного стилю тримаються більш-менш однотипного хорею <g/> , « <g/> героїчні <g/> » мало не автоматично переходять до традиційного ямбу <g/> , хоч і далі є дуже цікаві експерименти в поодиноких утворах <g/> , як от уже згадуване винесення першого складу першого слова третього рядка кожного катрена на початок рядка в поезії « <g/> Хутору Ліс <g/> » <g/> , який відкриває збірку <g/> , — засіб <g/> , що підносить розірване слово і імітує спазму в горлянці <g/> , як у напливі почувань <g/> , — у даному випадку навіяних спогадами про дитинство <g/> .
doc#0 Але який відсоток <g/> ? </p>
doc#81 Казали <g/> , що з поїзда <g/> , який віз письменників із Києва <g/> , він утік чи то в Харкові <g/> , чи то на якійсь станції під Харковом <g/> .
doc#37 <p> Конфлікт Державин — Шерех <g/> , хоч який він був голосний і бучний <g/> , не загрожував існуванню МУРу <g/> , бо саме МУР був для Державина найкращою трибуною <g/> , принаймні поки я <g/> , в інтересах збереження організації <g/> , полемізував півголосом <g/> , стримано <g/> , здушуючи в собі всі емоції й ексцеси <g/> , на які мене поривало як особу <g/> , але яких я не випускав на волю <g/> , бо був не тільки особою <g/> , але й — насамперед — позицією <g/> , чи то пак « <g/> посадою <g/> » <g/> .
doc#81 Вагон був пасажирський і <g/> , хоч який він був набитий у Харкові <g/> , якось утрусився <g/> , і тісноти особливо ми не відчували <g/> .
doc#102 Про те він пише у пашквілі про мене <g/> , надрукованому в « <g/> Літературній Україні <g/> » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> .
doc#84 Запанував всесвітній урядовець <g/> , але <g/> , милий Боже <g/> , яке гірке це панування <g/> , який він сам найгірший в світі раб <g/> , тим гірший <g/> , що ніколи не піде під жадними прапорами жадного Спартака <g/> .
doc#30 Мід-лайф крайсіс <g/> , який він там не є <g/> , кращий усе ж таки <g/> , ніж енд-лайф крайсіс ( <g/> див <g/> .
doc#81 Натомість декан сказав <g/> , що дисертант має виклик до війська на завтра <g/> , що ми можемо тільки привітати захисника батьківщини і що наш обов'язок відпустити його до війська кандидатом філологічних наук <g/> , що ми і зробили <g/> , вислухавши також полум'яну промову завтрішнього героя про те <g/> , який він щасливий <g/> , що має честь боронити соціялістичну батьківщину <g/> .
doc#79 Ух <g/> , який вітер <g/> !
doc#30 <p> Природно <g/> , отже <g/> , закінчити запитанням <g/> , який вітряк на черзі <g/> .
doc#0 <p> Але тут блиснув у свідомості Н. преважливий висновок <g/> , про який Галицький не подумав <g/> .
doc#81 У гімназії була церква <g/> , служкою був там Вася Кудінцев <g/> , син найпопулярнішого в Харкові хірурга й професора медичного факультету <g/> , який геть пізніше оперував мою матір <g/> , рятуючи її від саркоми <g/> .
doc#101 гавкучого пса <g/> , який говорить про ті хиби <g/> , про ті недомагання <g/> , про які не заведено говорити <g/> .
doc#40 Одначе якраз накопичення приголосних може відтворювати тут той « <g/> плескіт хвиль« <g/> , про який говориться в тексті <g/> . </p>
doc#51 Л.Булаховського <g/> , який де в чому переглянув підхід Синявського <g/> , а де в чому деталізував його <g/> , але ледве чи перевершив <g/> .
doc#36 <p> Цей « <g/> Бог <g/> » явно протиставиться канонічному церковному Богові <g/> , з яким він не має нічого спільного і якого Шевченко називає візантійським Саваофом <g/> , сивим верхотворцем ( <g/> « <g/> Неофіти <g/> » <g/> , 1857 <g/> ) <g/> , якого не приймає <g/> , якого вважає частиною механіки космічного тоталітаризму <g/> , втіленого <g/> , між іншим <g/> , в Російській імперії та офіційній Церкві <g/> , який для нього не є справжньою божественною сутністю <g/> , а ще менше законодавцем життя <g/> : </p><p> Не хрестись <g/> , </p><p> не кленись <g/> , і не молись </p><p> Нікому в світі <g/> !
doc#28 горя людського гіркий полин <g/> » « <g/> на мед Гімета <g/> » ( <g/> « <g/> Хірон <g/> » <g/> ) <g/> , це вона забезпечує безсмертність минулому <g/> , яке « <g/> рука історії між труни <g/> » волоче <g/> , « <g/> де сплять усіх віків ілюзії й корони <g/> » ( <g/> « <g/> Верґілій <g/> » <g/> ) <g/> ; і найкращим клейнодом Елію Ламії здається « <g/> автограф двох Горацієвих од <g/> » ( <g/> « <g/> Елій Ламія <g/> » <g/> ) <g/> , Тільки краса – зцілюще в цьому світі <g/> , тільки вона дає забути « <g/> безмір мук і горя <g/> » ( <g/> « <g/> Навсікая <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Звідси йде в поезії Зерова той потужний струмінь літературщини <g/> , за який Дм <g/> .